Майкл (ім’я змінили з метою безпеки) до початку війни був ІТ-спеціалістом у США. Однак хлопець вирішив приїхати до України та захищати її. На Покровському напрямку Майкл отримав важке поранення ноги. Нині хлопець проходить реабілітацію у Чернівцях.
На інтерв’ю погодився лише за умови, що ми не будемо публікувати його фото та змінимо ім’я, пише molbuk.ua
"Побратими вчили мене української…"
– Перед війною я працював IT-спеціалістом. Як багато хто в Штатах, я також мав колекцію зброї. Мені це дуже подобається. Коли захопили Крим, мене здивувало, що ніхто нічого не робить. Коли почалася війна, я був у постійному стресі, погано спав – не розумів, як так можна робити з людьми, – каже Майкл.
Хлопець не витримав та приїхав до України.
– Я сказав своїй тодішній дівчині, зараз – нареченій, що їду в Україну. Вона вважала це божевіллям. У липні 2024 року я приїхав та подав заявку в легіон іноземців. Пройшов співбесіду, заповнив документи і сказав, що як IT-спеціаліст вмію працювати з дронами та володію певною зброєю. Мені запропонували другий батальйон штурмової бригади – багато хто говорив, що це самогубство, але я погодився. У нашому батальйоні були колумбійці та північноамериканці. Я не розумів іспанської, але мій побратим розмовляв англійською, тож ми змогли працювати разом. Побратими вчили мене українських слів – наприклад, показували предмети, а я запам’ятовував їх назви. Перший мій бій відбувся на Покровському напрямку між Покровськом і Мирноградом. Ми виконували розвідувальні вилазки до одного кілометра, з FPV-дроноводом та інженером, який запускав дрони. Під час однієї такої вилазки прилетів ворожий дрон і вибухнув поруч – інженера поранило, йому надали допомогу. Саме тоді стало зрозуміло, що це справжня війна, а не "забави", – згадує Майкл.
Мстив за друга і не боявся померти
На війні для Майкла стало потрясінням те, що він втратив близького побратима. Далі – помста та знищення ворога. Майкл діяв рішуче та не боявся померти. Під час одного з бойових виїздів хлопця поранило.
– На початку я росіян розглядав як ворогів. Але коли на моїх очах загинув мій побратим Юджин, усе змінилося. Після цього я почав діяти з мотивом помсти: усе, що я робив у бою, робив заради нього. Я добровільно брав найнебезпечніші завдання. Їхали дорогою, яку називають "дорогою смерті". Вздовж неї лежать машини й тіла – їх відкидають убік, щоб проїхати. Є ділянка з мостом і різким поворотом – після об’їзду мосту треба різко знижувати швидкість, а це робить машину легкою ціллю. Коли їхали, ми думали про прості речі: що б з’їли після виїзду, мріяли про душ. Це було для того, щоб триматися психологічно. Та раптом під час однієї з таких поїздок прилетів ворожий дрон, стався вибух. Я втратив свідомість, потім розплющив очі, побачив побратима, який кричав: "Турнікет!", просив накласти ще один турнікет. Через шок я забув українські слова. Після кількох втрат свідомості мене евакуювали. Це був не перший випадок ударів дронами під час наших виїздів, – каже Майкл.
Хлопець отримав осколкове поранення ноги. Нині проходить реабілітацію у Чернівцях. Майклу дуже подобається Україна, тому замислюється над тим, щоби подати документи на громадянство.
– Лікування відбувається на високому професійному рівні. Мені дуже допомагають англомовні волонтери з організації "Фрідом Траст", постійно підтримують мене, доки проходжу реабілітацію. Не хочу залишати Україну – готую документи на постійне місце проживання. Тут моя наречена, і мені потрібно узгодити наші плани. Вона також американка. Коли я отримав поранення, вона приїхала до мене. І всю реабілітацію поруч. Разом ми багато років, думаю про одруження. Після реабілітації я хочу повернутися, щоб бути зі своїм підрозділом. Якщо контракт не продовжать, я все одно планую організувати команду і допомагати, – підсумовує боєць.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
