Як працює російська пропаганда в Європі? Які її історичні джерела та сучасні інструменти впливу?
Про це в ексклюзивному інтерв’ю "МБ" пояснив професор соціології паризького університету "Сорбонна Нувель" Крістіан ФЕЙГЕЛЬС.
Коріння пропаганди РФ – у радянській епосі
– Російсько-українську війну називають першою світовою інформаційною. Ви згодні з цим?
– Так, цілком згоден. Цю війну справедливо називають першою світовою інформаційною, оскільки інформація та пропаганда стали її головним інструментом. Їхній вплив сьогодні не менший, ніж вплив дипломатичних чи економічних важелів. Інформаційні кампанії формують уявлення світової спільноти про конфлікт, виправдовують агресію або мобілізують на спротив.
– Наскільки потужною є російська пропагандистська машина, як її було створено?
– Пропагандистська машина Кремля — це результат багаторічного стратегічного планування. Вона бере початок ще з радянської епохи, коли активно використовувалася агітація та кінопропаганда. Наприклад, телевізійний канал "Росія сьогодні" (RT) транслювався вісьмома мовами для 100 мільйонів глядачів по всьому світу. Він був заборонений у Європі після повномасштабного вторгнення, але до того часу встиг значно вплинути на світову аудиторію.
– Чи є сучасна російська пропаганда прямим спадком радянської системи?
– Безумовно. Пропаганда в сучасній Росії має глибоке коріння у радянській епосі. Уже у 1920-х роках виник феномен "сінема-агітпропу", а за Сталіна сформувався соціалістичний реалізм у кіно й літературі. Пропаганда подавала спотворену, але емоційно сильну "правду" для мас, конструюючи ворогів — як зовнішніх, так і внутрішніх. Згадаємо велику трагедію на Чорнобильській атомній станції. Тоді радянська система зробила для зовнішнього світу картинку, що в Радянському Союзі все ідеально. Аж доки про трагедію не почали говорити в Європі. Схожі наративи досі активні в сучасній російській риториці.
РФ сіє страх, сумнів і розбрат
– Які нові інструменти вона застосовує сьогодні?
– Окрім класичного ТБ, Росія активно діє в інтернеті. Застосовують хакерські атаки, маніпулювання в соцмережах, створюють фейкові акаунти, використовують інфлюенсерів, псевдоаналітиків, ботів. Важливу роль відіграє й РПЦ — у деяких країнах православні громади перейшли під контроль Московського патріархату, який, як відомо, пов’язаний з ФСБ. Також активно використовується діаспора: понад 15 мільйонів вихідців із пострадянських країн стають інструментами впливу Кремля.
– Яким нині є вплив російської пропаганди в Європі?
– Він значний, хоч і не завжди очевидний. Наприклад, у Франції політики ультраправого спектра, як Марін Ле Пен або Тьєррі Маріані, відкрито підтримували Путіна. Деякі колишні міністри, як Франсуа Фійон, після політичної кар’єри отримали пропозиції працювати в російських компаніях, зокрема в "Газпромі". Це прояви так званого "м’якого впливу" — через економіку, політику, церкву, медіа.
Окрім політичного, існує вплив і в медіа: RT (раніше Russia Today) і Sputnik довго транслювали проросійські меседжі в ЄС, аж доки їх не заборонили. Але навіть після заборони частина наративів і далі шириться через YouTube, Telegram, фейкові акаунти й альтернативні медіа. Інтернет-боти й тролі з РФ активно працюють на підрив довіри до європейських інституцій, вакцинації, питань ЛГБТ, міграції — створюючи атмосферу розбрату, сумніву та страху.
Особливо небезпечним є релігійний вплив. У деяких країнах, як-от Франція, православні парафії перейшли під юрисдикцію Московського патріархату. Це дає змогу Росії транслювати свої меседжі навіть із церковних кафедр. Не менш важливо, що Росія активно працює з діаспорою з колишнього СРСР, формуючи навколо себе кола лояльних громадян. Як наслідок, Європа постає перед прихованим, але послідовним інформаційним тиском, який формує лояльність до Москви, сіє недовіру до Києва й створює "третю позицію" — буцімто нейтральну, але насправді шкідливу.
– Чи має російська пропаганда вплив в академічному середовищі?
– Певною мірою так. Хоча більшість інтелектуалів і науковців критично ставиться до Кремля, але існує вузьке коло славістів і росієзнавців, які виправдовують агресивну політику РФ. Наприклад, деякі французькі академіки отримували нагороди від Путіна. Це демонструє, як глибоко Росія проникла в різні верстви суспільств Європи. Близько 73 % французів підтримує Україну. Президент Макрон чітко висловлює свою позицію, зокрема щодо підтримки ЗСУ. Водночас Європа загалом діє обережно. Багато хто вважає, що вона могла б робити більше.
Правда – наша найсильніша зброя"
– Чи має російська пропаганда реальний вплив на населення Європи та США?
– Так, і цей вплив підступний. Він проникає поступово, часто через малопомітні канали. Російські меседжі адаптуються під локальний контекст. Це не гучна пропаганда з радянського минулого, а тонка, спрямована на сумніви, розбрат, зневіру. Найбільш ефективною вона є в інтернеті.
– Як би ви оцінили ефективність української інформаційної політики?
– Українська комунікаційна стратегія сильно покращилася з 2014 року. Проте Україна все ще часто програє Росії в масштабності й системності. Водночас українські журналісти, документалісти та військові створюють дуже потужний контент. Приклад — фільм "20 днів у Маріуполі", який документує жахи війни, та фільм "Інтерцепція" — аудіоперехоплення розмов солдатів.
– Які поради ви дали б у боротьбі з пропагандою?
– По-перше, спиратися на факти. По-друге, бути професійними. По-третє, вивчати досвід філософів, таких як Анна Арендт, яка досліджувала природу тоталітаризму. І головне — розповідати історії, які чіпляють. Тільки правда, подана емоційно й аргументовано, здатна протистояти фальшивим наративам. Пропаганда — це форма війни. І як будь-яка війна, вона вимагає відповідальності, стратегічного мислення та мужності. Україна має всі шанси виграти цю інформаційну битву, якщо буде системно працювати над своїм наративом, дбати про медіаграмотність, підтримувати журналістів і документалістів. Правда — наша найсильніша зброя.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
