Фото molbuk.ua
У травні чернівчанці Домніці Балабойко виповниться 89 років. Незважаючи на поважний вік, жінка працює на кількох роботах без вихідних. А ще є почесною доноркою: здала 132 літри крові. Вона жвава, активна, любить пожартувати. Взагалі не п’є ліків. Дуже мало їсть, та й то через день. Худенька, у джинсах і кросівках, із довгим білим волоссям, зібраним у хвостик, жінка на вигляд молода й бадьора.
Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
"Що буду вдома робити?"
Десятки років Домніка Григорівна працює у Чернівецькому міському палаці дітей та юнацтва. Вона тут і сторож, і двірник. Усі лагідно її називають тіткою Дусею.
"Я себе не вважаю старенькою, почуваюся молодою. Про мене кажуть: "Та вона ще така молодиця, що й заміж може йти!" – усміхається жінка.
Домніка Балабойко народилася 26 травня 1936 року в Чернівцях. За національністю вона румунка. Закінчила сім класів школи, у 17 років пішла працювати на фабрику "Восход" ткати килими. Там пробула до 50 років, а потім влаштувалася в Палац дітей та юнацтва, де працює і досі.
Згадуючи про родину, жінка починає плакати.
"Я була заміжня, але чоловік помер у 37 років через ваду серця. Народила двох дітей. Синові зараз – 53 роки, у нього четверта стадія раку. У 64-річної доньки також онкозахворювання грудей.
На роботі намагаюся забути про своє горе. Якби сиділа вдома, певне, би з глузду з’їхала. А так у палаці на півтори ставки, і ще прибиральницею у ресторані підпрацьовую. Відволікаюся від важких думок та намагаюся підзаробити якусь копійку, щоби хворих дітей підтримати. За всі роки навіть уявлення не мала, що таке йти на пенсію. Що вдома робитиму? Виперу, приберу, а далі?" – каже.
"Баба залізла на дах!"
Таємницею своєї бадьорості чернівчанка вважає активний спосіб життя.
"Я весь час у русі. Завжди на ногах, звикла так. Навіть у громадському транспорті ніколи не сідаю. Часом їду в тролейбусі, сидять дівчатка. Звертається до них чоловік, що поруч стоїть: "Дівчата, уступіть бабусі місце!". А вони: "Та у мене коліно болить, а у мене поперек". А я вже й серджуся на того чоловіка: "Чого ви за мене вступаєтеся, я не хочу сидіти".
Роботи вдома тітка Дуся виконує сама: штукатурить, ремонтує, фарбує.
"Треба було абажур почепити. Запитую в майстра, скільки візьме. "Двісті гривень", – відповідає. Ого, хлопче, та я стільки за день роботи у дворі не отримую! Сама й почепила. І так у всьому", – каже.
Якось жінка навіть вилізла на дах палацу, щоб направити водостічну трубу, крізь яку на стіну будівлі затікала вода.
"То раніше було. Труба відійшла, треба було наймати майстрів, а грошей нема. Я в неділю сторожувала. Думаю, залізу та й зроблю все сама. Попросила у кочегара мотузку. Він здивувався: "Навіщо вам мотузка?". Я вигадала, що хочу собі гойдалку зробити. Ото прив’язала себе до труби, лізу вгору. А народу зібралося довкола! Чудо із чудес: баба залізла на дах! Виправила я ту трубу та й злізла. Приходить тепер вже колишня директорка у понеділок на роботу і дивується: "А що, поремонтували трубу, викликали майстрів? А гроші звідки?". Як я їй розповіла правду, криків було! "Григорівно, я ж могла через вас до в’язниці сісти!" "Ну, не сіли ж", – відповідаю.
"Одного дня їм, іншого лише воду п’ю"
Щоранку Домніка Григорівна прокидається о 05.15. Так звикла і довше не може спати. Лягає близько першої ночі. А як сторожує у палаці, то й узагалі не спить. У цей час в’яже кофтинки. А ще зв’язала військовим 50 пар теплих шкарпеток на фронт.
"Був у нас тут волонтер, викладав бальні танці. Його забрали на війну, повернувся без ноги. Коли перший раз його побачила таким, розплакалася. А він почав втішати: "Тітко Дусю, не плачте, я загубив свій кросівок", – втирає сльози.
Жінка важить усього 46 кілограмів. Шість років тому взагалі відмовилася від м’яса.
"Люблю багато читати. Якось у газеті вичитала історію, як одного важкохворого чоловіка ніхто не міг вилікувати. Тоді він спробував голодування. І одужав! Прийшов до лікарні, усі були вражені. Подумала: ану й собі спробую. Хоча мене нічого не болить. Відтоді один день не їм узагалі, тільки воду п’ю, наступного – сирий буряк, моркву, капусту. Листя салату люблю накришити і з хлібчиком з’їсти. З мене жартують: "Тітко Дусю, ви що, траву їсте?" М’ясо не вживаю. Це ж колись була жива істота, як її можна вбивати?".
"Ви добра, тому вам Бог дає здоров’я"
"У нас багато хто так пробував, та витримували щонайдовше до обіду. А потім беруть пів буханки хліба, три яйця, триста грамів ковбаси, тістечко, літрову чашку чаю. Дивуюся: "Та мені б цього на тиждень вистачило!". А потім заледве спускаються вниз по сходах, тримаючись за перила. Підганяю: "Агов, дівчата, що це ви так наїлися, що йти не можете! Гайда стрибати через одну сходинку!" – весело переповідає тітка Дуся.
Серед напоїв перевагу віддає трав’яним чаям. Таблеток не п’є узагалі.
"Є такі люди, що вже мають залежність від ліків. Тільки щось заболить – таблетку з кишені тягне. Мене колись стисло у скронях, то дівчата дали бальзам. Змастила скроні, а потім забулася і потерла очі. Думала, осліпну, таке воно пекуче!" – згадує.
Основний лік для організму – це постійний рух, переконана Домніка Григорівна. А ще треба бути доброю і не робити нікому зла.
"Покійна мама навчала: "Домнічко, тобі роблять десять разів зло, а ти раз зроби добро". Мені кажуть: "Тітко Дусю, ви добра, тому вас ангели бережуть і Бог дає здоров’я".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
