"Нічого з тебе не вийде, хлопче: ні швець, ні кравець, ні на дуді грець". Такі слова свого часу довелося почути юному Тарасові Шевченку. Як відомо, пророцтво не справдилося — і через 210 років від дня його народження імʼя Кобзаря досі звучить у назвах населених пунктів та вулиць, а його портрет прикрашає валюту незалежної України.
Можна думати, що ми ще зі школи знаємо про життя і творчість Шевченка геть усе. Але є речі, про які не пишуть у підручниках: про його мстивість і хіть, любов до випивки та вибагливість у вбранні.
"МБ" зібрав декілька цікавих та неочікуваних фактів про життя найвідомішого українця
Назвали Тарасиком, бо…
Тарас Шевченко з'явився на світ 9 березня 1814 року (за тодішнім календарем — 25 лютого). Чому дитину назвали Тарасом? Дослідники вважають — через близькість до іменин. У день його народження за чинним тоді юліанським календарем православні відзначали день святого Тарасія.
Малий Тарас став третьою дитиною в сімʼї. З різних джерел відомо, що декілька його сестер померли ще маленькими.
Шевченко у своїх творах згадував особливу турботу від найстаршої сестри — Катерини. Так, у повісті "Княгиня" він розповів епізод із дитинства, коли на подвір’ї вечеряла вся сімʼя — крім Катерини, яка стояла зажурена і виглядала малого Тараса. Побачивши його, дівчина зраділа, підбігла і посадила їсти поруч з усіма.
Родина кріпаків, але не простих
Відомо, що Тарас народився в родині кріпаків, хоча ще його дід по батьковій лінії Іван був вільним селянином і займався хліборобством. Іван — син козака, парубком брав участь у Коліївщині. Світогляд малого Тараса сформували саме оповідки діда про славне козацьке минуле, гайдамаків, руйнування Січі.
Досі тривають дискусії про те, чи справді родина Шевченка жила у злиднях. Батько Тараса, Григорій, навчившись стельмаства, підробляв на життя цим ремеслом, а в сезон возив на продаж різний крам до Києва, Одеси й інших міст. Іноді брав із собою й малого Тараса, про що той пізніше згадував у своїх творах.
У той час селяни-кріпаки переважно були неписьменні, та батько Тараса — рідкісний виняток. Григорій умів читати церковнослов’янською, адже в поемі "Гайдамаки" згадується, як неділями він зачитував уголос "Четьї мінеї".
Про іншу Катерину, маму Тараса, відомо небагато. Вона була вільною селянкою, яка стала кріпачкою, одружившись із підневільним чоловіком. Схоже, родина не була бідною, адже один з її дідів, Яким Бойко, мав кузню й пасіку, а батько чумакував.
Але те, що обидвоє батьків Шевченка важко працювали, — факт. Доки Катерина та Григорій були на панщині, малих дітей доглядали їхні старші брати й сестри.
Відшмагав дяка за крадіжку
Тарас іще з дитинства був дуже допитливим і намагався розширювати свій світогляд. У повісті "Княгиня" письменник створив автобіографічний образ селянського "білявого хлопчика", який відкривав для себе світ: "А що ж там, за горою?". Якось Тарас спробував вийти за межі села — але невдало. Він заблукав, і тільки надвечір зустрів чумаків, які привезли його назад до Керелівки.
Батько Тараса бачив, що хлопець не мав хисту до хатнього та сільського господарства. Умираючи, Григорій озвучив заповіт, у якому, між іншим, сказав: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба. Він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо".
У школі, куди пішов малий Тарасик, учителював дяк Петро Богорський. Він узяв хлопця співати попід хатами. Та заробленим священник не поділився, тож Тарасові довелося засинати голодним. Так почалось його самостійне життя.
Юний Шевченко багато працював у школі — прибирав, топив піч, рубав дрова. А потім ще й ходив читати псалтир над померлими. У селі його кликали чи не до кожного покійника. Та заробляв Тарас мізер — майже все відбирав дяк. Одного дня за читання псалтиря швець дав хлопцеві ременя на чоботи. Тарас заховав зароблене, але дяк знайшов його і гроші пропив. Тоді Тарас відшмагав п’яного дяка — і втік.
Письменниця Оксана Іваненко у повісті "Тарасові шляхи" описує випадок, коли Тарас ішов до дяка в Тарасівку, але той, подивившись на руку хлопця, сказав: "Нічого з тебе не вийде, хлопче: ні швець, ні кравець, ні на дуді грець. Іди собі з Богом". Помилявся.
Полюбляв пити чай… з ромом
Вже у Петербурзі зробити 24-річного Тараса вільною людиною вирішили його друзі — художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський. Брюллов особисто попросив російського дворянина Павла Енгельгардта відпустити на волю Шевченка. Суму викупу поміщик назвав у 2500 рублів — на той час еквівалент 45 кілограмів чистого срібла. Вона вп'ятеро перевищувала ціну кваліфікованого кріпака.
Ще зі шкільних підручників відомо, що задля звільнення українця Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського, і його розіграли в лотерею серед імператорської сім’ї. Та насправді тоді вдалося зібрати не всю суму, а лиш трохи більше як половину. Залишок пожертвували друзі Шевченка — вже згадані Брюллов і Жуковський, але не тільки.
Дорослий Шевченко був невисокого зросту — приблизно 164 см. Хоча Тарас ніколи не був вибагливим до свого вбрання, проте інколи вдягав оригінальні речі, які виділяли його серед інших. Приміром, на весіллі Пантелеймона Куліша та Олександри Білозерської поет, бувши боярином, дуже запам’ятався гостям своїм червоним вовняним шарфом. Особливо з огляду на те, що інші учасники були одягнені в бальні костюми.
Шевченко полюбляв пити з "джерела натхнення" — так він називав самовар, у якому робив чай. У цей напій він любив додавати ром, до того ж у такій кількості, що його друзі жартували: мовляв, Тарас п'є не чай з ромом, а ром із чаєм. Історик Микола Костомаров згадував, що за довгими вечірніми розмовами Тарас міг випити з десяток склянок такого коктейлю, але справді п’яним він бачив поета лише одного разу.
Каву Тарас теж любив — захопився нею в петербурзькій Академії мистецтв. Напій підіймав тонус і підтримував працездатність студентів-художників. Найбільше Шевченко полюбляв каву по-віденськи: неміцну, зі збитими вершками.
Тепер Шевченко в космосі
На сьогодні відомо про 237 віршованих, 11 прозових і 2 драматичних твори Шевченка. Також до сучасників дійшло 835 його картин та малюнків в оригіналах і частково — у гравюрах на металі й дереві. Шевченко залишив за собою ще й 11 автопортретів. Крім того, відомо про 278 утрачених або не знайдених робіт.
В Україні існує 25 варіацій назв міст і сіл, присвячених Шевченкові: Тарасівка, Шевченкове, Тарасівці, Тарасо-Григорівка, Кобзар тощо. Загалом ім’я митця мають 352 населених пункти. У світі встановили 1384 памʼятники Кобзарю, з них в Україні — 1256 монументів. Така кількість постаментів, які присвячені одній персоні, — одна з найбільших у світі.
Не лише міста й села передають нащадкам памʼять про визначного українця. На честь Шевченка назвали, наприклад, астероїд 2427 Kobzar, який рухається між орбітами Марса та Юпітера, а також один із кратерів на Меркурії — ще в 1975 році.
Сучасники не забувають про Кобзаря й часто додають його образ і творчість у мистецтво. Приміром, перший концерт культового синті-попгурту New Order відбувся в Українському національному домі Тараса Шевченка у Нью-Йорку в 1981 році. У 1983-му цей концертний відеозапис вийшов під назвою Taras Shevchenko й молодим поетом на обкладинці.
А вже в наші дні, у 2019 році, український ілюстратор Олександр Грехов зробив серію "Квантовий стрибок Шевченка", де використав найвідоміший портрет письменника й переінакшив його за мотивами різних попкультурних персонажів: магістра Йоди із "Зоряних війн", Ейнштейна та Статуї свободи, Спайдермена та робота Бендера з мультсеріалу "Футурама". Картини з цієї виставки, до речі, досі висять у коридорі офісу hromadske в Києві.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
