
Операції у підвалах та під рашистськими обстрілами. За одну ротацію сотні врятованих життів та термінових оперативних втручань.
"Це не моя заслуга, це заслуга всієї команди", – каже хірург з Чернівців Олександр РУДИЙ.
Медик щойно повернувся із ротації на Покровському напрямку. Протягом трьох місяців Олександр та команда медиків рятували життя важкопораненим військовим.
Щодня було понад 80 поранених
Про свою роботу хірурга у військовому госпіталі на Покровському напрямку Олександр Рудий розповів у ексклюзивному інтерв’ю "МБ".
– Оскільки я офіцер запасу, мене призвали на службу. Ротації у зоні бойових дій наші медики проходять регулярно. Три місяці тому я вирушив на Донеччину. Наша передова хірургічна група працювала на різних точках. Згодом і у самому Покровську. Через те, що росіяни постійно обстрілювали це місто, працювали переважно у підвалах, там виконували операції різної складності.
Коли ворог почав скидати КАБи, нашу хірургічну групу звідти вивели. Після того, як влучили по території лікарні, ми передислокувалися на іншу точку. Щодня у нас було понад 80 поранених військових, яких привозили із поля бою. Стани були різні: від легкого поранення до вкрай важкого. Їх потрібно було помити, переодягнути та нагодувати, чим і займалися наші санітари. Для військових госпіталів дуже важливо, коли волонтери привозять чистий одяг та харчі для поранених бійців.
Пам’ятаю, як до нас привезли військового з осколковим пораненням серця. Це все супроводжувалося сильною кровотечею. Разом із моїми колегами працювали як один механізм. Кожен відповідав за свою ділянку роботи, що є успіхом у порятунку життя. Оперував цього чоловіка досвідчений хірург Андрій Дроздов. Я йому асистував. Цю операцію можу назвати феєричною, бо нам вдалося врятувати життя військовому. У цивільних лікарнях вкрай рідко використовують прямий масаж серця. У військовій медицині це поширена практика. Я особисто протягом двох тижнів трьом пацієнтам робив прямий масаж серця. Велика радість, коли серце починає працювати і б’ється у твоїх руках. Тоді відчуваєш, що ти на своєму місці, – каже лікар.
Олександр розповідає, що кожен день у військовому госпіталі – це новий досвід. Однак трапляються випадки з якими ніколи не можеш змиритися.
"Дзвонить телефон, а відповісти вже нема кому…"
– Рятуючи людину, не маєш права на помилку. Пацієнти надходили з різними пораненнями – від рваних ран на кінцівках до серйозних пошкоджень внутрішніх органів. Це дуже важко, коли військового не вдається врятувати через важкі поранення, несумісні з життям. А в його речах дзвонить телефон. Дзвінок за дзвінком, смс за смс. Ти усвідомлюєш, що це телефонує мама, дружина або дитина. Але нічого не можеш вдіяти… Частими причинами ампутацій кінцівок є не правильне накладання турнікету, або ж те, що він надто довго був закріплений на кінцівці. Був випадок, коли турнікет був накладений понад 16 діб, тому що пацієнта не могли евакуювати з поля бою. У такому випадку м’язи просто відмирають, і тоді нічого вже зробити не можна, окрім ампутації, – пояснює Олександр Рудий.
У постійній емоційній напрузі зламатися дуже легко. Лікар розповідає, що велику підтримку йому надавала дружина Ірина.
– У нас двоє діток, дівчатка. Коли здавалося, що руки опускаються, дружина завжди знаходила слова підтримки, які мотивували працювати далі. Це спонукало продовжувати виконувати обов’язки хірурга. За день могло бути від трьох до п’яти операцій. Це складно. Але я працював із професіоналами, які також не дозволяли зламатися. Там ми стали як одна сім’я.
Велика подяка волонтерам, які не забувають. Дуже багато допомоги привозили: їжа, медикаменти, одяг для поранених, навіть обладнання. Волонтер із Чернівців Ігор Логвінов взяв безпосередню участь в евакуації поранених.

Війна змінює кожного, особисто я став більш замкненим. Однак ми не маємо права здаватися. Кожен з нас повинен займатися своєю справою та працювати на перемогу України, – підсумовує хірург.
Наразі Олександр приїхав із ротації та приступив до виконання обов’язків хірурга у Чернівецькому військовому госпіталі.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram