Бойові медики завжди готові винести пораненого побратима з поля бою. У 2 гірсько-штурмовій роті 108 окремого гірсько-штурмового батальйону з самого початку війни служать двоє бойових медиків. Вони односельці, та ще й потрапили в один підрозділ.
Читайте також: "Кожна успішна атака наближає перемогу": буковинець Юрій Шкраба воює з 2023 року мінометником
Сержант Петро УС та молодший сержант Олег ВОЗНИЙ знають один одного вже багато років. Пан Петро колись навіть був селищним головою Росошан, що на Кельменеччині, де народився та виріс Олег. До початку війни вони були лише сусідами, та все змінилося з її початком: просто знайомих вона перетворила на братів.
Олег після закінчення Росошанської школи у 2013 році вступив у Кам’янець-Подільське медичне училище на спеціальність "Лабораторна діагностика", хоч і мріяв стати вчителем фізкультури. У 2017 році медик підписав контракт на три роки, після чого став лаборантом у Маріупольському шпиталі, де виконував обов’язки начальника лабораторії.
"Прослуживши у Маріупольському шпиталі, зрозумів, що хочу й надалі служити Батьківщині, але на полі бою. Тому у 2021 році підписав контракт з 10 окремою гірсько-штурмовою бригадою", – каже О. Возний.
У бригаді Олег і познайомився з побратимами, з якими зустрів війну.
"З перших днів війни нашу роту перекинули на Волинь, пізніше на Київщину, де велися важкі бої. Рота втрачала найкращих, а я надавав першу медичну допомогу всім, кому міг. На відновлені після важких штурмів ділився навичками з іншими, вчив тактичної медицини", – розповідає воїн.
У цей час в роту на посаду старшого бойового медика прийшов Петро Ус. Сусіди по вулиці одразу впізнали один одного.
"Відтоді ми стали побратимами, а з часом стали, як батько з сином. Після відведення батальйону переїхали на Луганщину для виконання бойових завдань. Там, у Миколаївці, рота тримала оборону понад два тижні. Ми надавали пораненим допомогу, врятували багато життів", – каже Олег.
Під час оборони населеного пункту Врубівка на Донеччині Олег був на бойовому чергуванні, коли прийшла інформація про чотирьох поранених.
"Поспішив надати їм першу невідкладну допомогу, один із поранених був важким. Зробив все, що міг, щоб урятувати йому життя. Під час евакуації сам отримав поранення в гомілку та стегно. Вибратися допоміг тепер вже покійний побратим Михайло Рум’янцев. Він урятував мені життя", – каже О. Возний.
Пройшовши курс лікування, Олег повернувся до свого підрозділу, де надалі виконує бойові завдання, рятує бійців. Односелець Петро завжди підтримував Олега та навчав усього, що вміє сам. У періоди відносного спокою на позиціях вони разом навчають інших військових тактичної медицини.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
