Чернівецький театр 21-22 вересня показував столичній публіці свою версію вистави "Земля" за Ольгою Кобилянською. Як прийняли чернівецьких акторів у Києві і які оцінки дають експерти?
- Нас прийняли дуже просто, гарно і тепло, - сказав директор театру, заслужений артист України Юрій МАРЧАК. - Зал був переповнений. Нас це приємно вразило.
На виставі театру були присутні багато культурних діячів. Серед гостей була і колишня актриса нашого театру Валентина Зимня.
- Я відвідала виставу свого рідного театру. Я так само люблю Чернівці і чернівецький театр, як і тоді. Театр приїхав — я вдома, - каже народна артистка України Валентина ЗИМНЯ, - Вистава "Земля" для мене особливо свята, адже я сама грала Анну чи не все своє життя. Я була зачарована грою Юрія Марчака. Це дивовижно. Щодо вистави загалом, то можу сказати, що вона вже не та, якою була за часів режисера Василька. Цього разу відійшли від головної проблеми "Землі". Не дуже була згодна і з новим образом Анни і з трактовкою Рахіри. Можливо, це чергова спроба подивитися на твір Кобилянської з іншого ракурсу.
- Дуже сильно відчувався режисерський задум, адже було дуже багато чого нового в цій виставі. Багато моментів вони трактували по-новому. Щоправда, київський глядач не звик до таких довгих вистав. У нас вони набагато коротші, - поділився враженням проректор з науково-педагогічної роботи Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України Петро КРАВЧУК, - В такі важкі часи їм вдалося таким великим колективом приїхати до Києва! Дуже добре, що вони продовжують традиції і ставлять твори Кобилянської.
- Сказати, що я задоволена, - це не сказати нічого. Гра акторів була дивовижною, костюми — чарівні, - каже Наталія ФІЛІПЧУК, кандидат педагогічних наук, співробітник Інституту педагогіки і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук. - Я запросила багато своїх друзів на виставу. Трохи боялася за наших театралів, адже тут і сцена була більша, і глядачів було море. Вони молодці! Я відчувала гордість за цей колектив.
Вистава ця насправді дуже важка, але вона вічна. Вона така актуальна у наші часи. Всі були зачаровані грою Марчака. Якось звикли до нього, що він директор, а тут — він на сцені. Його голос, його акторська майстерність і вміння передати образ на сцені не залишили без емоцій нікого.
