Найстарший чернівчанин Іван Паламарчук відсвяткував 11 березня своє 105-ліття. А через кілька днів його не стало. Діти, внуки, правнуки, сусіди, знайомі згадують добрим словом Івана Васильовича, кажуть, що він був прекрасною людиною і молився за всіх.
– Секрет довголіття батька – надзвичайно простий: постійна праця, віра в Бога, оптимізм і добре ставлення до людей, – запевнив син Олександр. – Якби всі так жили, як тато, то на землі стало б світліше. – Скільки пам’ятаю дідуся, він завжди щось робив, ніколи не сидів без роботи, – пригадує внук В’ячеслав. – На дачу, що на Кемпінгу, ходив пішки. А там – босоніж, особливо вранці по росі. Дуже любив поратися на землі. Коли ногу зламав, сідав на стільчик і так копав. Сад посадив власними руками: черешні, сливи, груші, персики. А квітів скільки було на дачі! Особливо ромашок і білих лілій. Квіти дідусь не продавав, а дарував жінкам – знайомим і сусідкам.
– Тато ніколи не перебирав харчами, їв усе, що зварю, – зауважула донька Лідія. – Але любив просту їжу: борщ, квасолю, картоплю. Вживав багато яблук та горіхів. Щодня їв сало з часником та цибулею.
– Щодня по три години батько читав Біблію та іншу духовну літературу, по кілька разів молився, – пригадує син Олександр. – Зате ніколи не дивився телевізор, казав, що нічого доброго там не побачиш. Батько родом із села Олексіївка на Сокирянщині. Ще змалку звик багато працювати на землі й по господарству. Хоча закінчив лише чотири класи, власноруч змайстрував молотарку, якою підробляв Згодом перебрався до Чернівців, придбав хату на Калічанці. Влаштувався у вагонне депо, яке розміщувалося неподалік. Працював тут до 80 років – ремонтником, слюсарем, провідником. Мав 45 років трудового стажу. Хоча тато пережив війну і голод, ніколи не скаржився на долю. Завжди був великим оптимістом і дуже любив життя.
