У селищі Красноїльськ Сторожинецького району тиждень тому почали розбирати залізну колію, що з’єднувала Чудей та Красноїльськ.
У селищі кажуть, що вже давно ніхто не користується колією, тому виникла ідея її розібрати. Хоча раніше залізниця мала стратегічне значененя для цієї місцевості.
- Залізниця виконувала промислову функцію, - каже секретар Красноїльської селищної ради Микола Урсакі. - В радянські часи, коли в Красноїльську деревообробний комбінат працював на повну потужність, сюди завозилася аж із Сибіру сировина, будівельні матеріали і таке інше. Але вже приблизно з 2005 року залізниця не виконує жодних функцій. Адже деревообробний комбінат знизив свої потужності. З тисячі людей, які раніше тут працювали, наразі працюють близько 150.
Ні підприємцям, ані людям залізниця не потрібна
- При Радянському Союзі це була стратегічна гілка. Возили вантажі з Росіїі, з Африки. З Одеси з порту везли червоне дерево, робили різні вироби з нього, - розповів голова правління ВАТ “Красноїльський ДОК” Дмитро Толмачов. - Та ми вже давно не користувалися цією залізницею. Возимо деревину автомобільним транспортом. Зараз у нас не настільки великі потужності, щоб ми не могли перевозити вантаж на машинах. Чесно кажучи, наразі залізницею користуватися дорожче, ніж автотранспортом. За нею треба дивитися, ремонтувати, на це потрібні кошти. Тобто колія виявилася нерентабельною.
Як повідомили у селищній раді, залізницю розбирають за вказівкою керівництва Львівської залізниці. Мотивації, щоб залишити її, кажуть, мабуть немає. Адже, щоби утримувати колію, потрібні кошти, а їх завжди не вистачає.
- Йдеться про під’їздну колію до ВАТ “Красноїльський ДОК”, - коментує заступник начальника прес-центру Львівської залізниці Юлія Грабова. - Колія знаходиться з незадовільному стані, фізично зношена. Можливо, щось вдасться відправити на металобрухт, а все інше це просто гнилі шпали. Вона непридатна для подальшої експлуатації. Є погодження від Сторожинецької райдержадміністрації та підприємства про її демонтаж. Демонтаж розпочався ще у 2010 році. (І. Григоращук)
