Павло Олексійович міг стати генералом: підчас строкової служби дослужився до офіцерського звання, служив у спецназі, був у В’єтнамі, йому пропонували військову кар’єру. Але він змалку був закоханий в поле, тому став агрономом.
Саме він першим в Україні зумів знайти “ліки” від раку картоплі, боровся з іншими шкідниками рослин, хотів вивести нові підщепи груш. На його станції проходили наукові конференції міжнародного рівня, адже Павло Олексійович представляв нашу країну у різних європейських фітосанітарних організаціях. Останніми роками при зустрічах з болем розповідав, що влада відвернулася від науковців, все менше коштів виділялося на функціонування станції, мовляв, складалося враження, що хтось все робить для того, аби “прихватизувати” родючі землі наукової установи. А ще він пережив тяжку операцію, вийшов з неї переможцем. Одне слово, ніщо не віщувало біди...
Співчуваємо рідним і близьким Павла Олексійовича Мельника і сподіваємося, що очолюваний ним колектив науковців примножить успіхи буковинської аграрної науки. (Василь Гринюк).
