Кіцманчанин Ігор Місевич, який посів третє місце у кулінарному шоу для непрофесіоналів "Мастер-Шеф" (СТБ), відтепер живе у Києві. Талановитому кухареві запропонували роботу у п’ятизірковому кафе-ресторані.
Про чотири місяці проекту, коли жив разом з іншими учасниками під Києвом, каже, що то був шанс, яким він скористався: "Довів, що можу і вмію готувати!"
- Після проекту ви повернулися додому чи отримали якісь пропозиції?
- Після конкурсу президент Асоціації шеф-кухарів Ігор Брагін звів мене з членом асоціації Віктором Тимчишиним. Нині працюю під його керівництвом у київському "Дивайс кафе-ресторані" (станція "Житомирська"). Це п’ятизірковий ресторан, обід там коштує півтисячі гривень.
Дивіться також відео: "Мастер-шеф" з Буковини - у гостях в "МБ"
Живу на квартирі у знайомого. Стажуюся. Коли їхав до Києва, вважав, що знаю багато, але тут побачив, скільки інші люди знають. Наприклад, зі мною вже почали погоджуватися, що у Кіцмані ресторанів немає. Це кафе. Бо зараз у ресторанах вже не використовують ні кляри, ні яйця… Намагаються подавати натуральні продукти, що, відповідно, коштує недешево.
Одне сумно: довелося закрити бар "Гоша", в якому працював у Кіцмані, через проблеми з орендою, заборгованість.
- Як потрапили на проект?
- Потрібні лише бажання та впевненість у своїх силах. Зареєструвався на сайті. До Києва повіз на кастинг буковинську фаршировану курку. Щоправда, там так "мандраж ймив" з куркою, що сам здивувався. Судді скуштували страву, сказали, що перетелефонують. За місяць дзвінок: "Ви потрапили у топ-сотню".
Жили чотири місяці під Києвом у Зазімнєму. Двомісні напівлюкси, чудове харчування. Телефонували додому, користувалися Інтернетом. До речі, на проекті навчився користуватися Інтернетом, бо раніше комп’ютер для мене був великим калькулятором. Найскладнішою була розлука з сином, друзями. Також не вистачало роботи на кухні: година-півтори зйомок, а в інший час я сумував за роботою.
- Коли ви, на ваш погляд, були на висоті, а коли – навпаки?
– Іноді відчувалася моральна втома… Оці сварки найбільше впливали на мозок. Коли починалися скандали, бесіди поза очі. Помічав, що гарно усе, а потім кілька конкурсів – невдачі, і розумієш, що просто не можеш зібратися з думками. Підйоми були на речах, які знав. Наприклад, м’ясні страви. На останньому конкурсі запропонували приготувати страву з крові, для усіх був шок, а для мене – елементарно. Приготував нашу кров’янку в іспанському виконанні (замість гречки – рис, кориця). Суддя Ектор навіть п’ять шматочків з’їв. І люди в Інтернеті пишуть, що готували – смачно.
Запам’яталася запіканка з сирного тіста, бо приготував її за рекордно короткий термін. На конкурсі страв з основним інгредієнтом твердим сиром я вже закінчував м’ясний рулет (сир – у начинці), коли Ектор сказав, що страва програшна, бо основна увага – на м’ясо, а не на сир. За півгодини довелося нову страву готувати, яка ще й у найкращі потрапила.
Повний текст інтерв’ю читайте в газеті "Молодий буковинець" за 19 січня.
