Найбільш інтригуючою боротьба за перемогу на Міжнародних змаганнях "Буковинська миля" обіцяє бути саме цього року. У 2005-2007 роках упевнено перемагав титулований Іван Гешко. За його відсутності, двічі цей забіг вигравав кіцманчанин Олександр Борисюк і одного разу (2009) – чернівчанин Микола Лабовський. У суботу на "Буковинській милі-2011" на Соборній площі серед інших сильних стаєрів з України та з-за кордону зійдуться і Борисюк із Лабовським, і двоє сильних кенійців Джуліус Кіпкорір та Самі Кіпкоеч, один з яких цього року біг вище нашого нормативу майстра спорту міжнародного класу довгі дистанції, а другий має особистий рекорд на дистанції 3000 м на 12 сек., який вищий, ніж у Івана Гешка.
З Київщини кенійці приїхали з Іваном Гешком до Кіцманя, де тепер готуються до чернівецьких змагань. В експрес-інтерв’ю "МБ" вони "поскаржилися" на обставини, які завадили краще виступити на змаганнях у Білій Церкві.
За словами Джудіуса Кіпкоріра, зі старту вони погналися за лідерами забігу на 10 верст, бо думали, що це "зайці" для марафонців:
– Ми не зорієнтувалися і розпочали надто швидко. Перших 5 км пробігли за 14 хв. 30 сек. Потім "наїлися" і виступили значно гірше, ніж розраховували. Відіграємось на "Буковинські милі" (сміється, – авт.).
– Як вам в Україні, у Кіцмані?
– В Україні ми вперше. Дуже подобається ваша країна! А в Кіцмані почуваємося практично як вдома (сміється, – авт.). Першого ж дня зайшли до чемпіона Івана Гешка і побачили плакат, де на другому плані був односельчанин Даніель Комен Кіпчірчір, з яким ми разом тренуємося. Він один із наших кумирів. Тож бігунів, які його обганяли, тим паче на Чемпіонаті світу, ми дуже поважаємо (сміється, – авт.).
– Умовами для тренувань, харчуванням задоволені?
– Тут, на нашу думку, дуже добре тренуватися. Вдома значно важче – там високогір’я і сильна спека. У нашій групі 50 спортсменів. Ми тренуємося тричі на день. Перше тренування – о 05.00, третє – ввечері. Тут зараз погода сприятлива для тренувань. Щоправда, вдень ми виходимо погрітися на сонці (сміється, – авт.). Їжа тутешня нам дуже до вподоби. Іван нас пригостив місцевими стравами. Сказав, що найбільш особливою є мамалига. Але ми не здивовані – у нас теж є схожа страва. Тож на "наших харчах" ми маємо добре пробігти у Чернівцях. Щоби було, що розповісти Даніелю після приїзду в Кенію (сміється, – авт.). (Георгій МАЗУРАШУ)
