На фото: меморіал Яд Вашем /фото з відкритих джерел
У Чернівцях досі немає вулиці імені українських Праведників народів світу – Василя та Катерини Ковцунів. Як немає і меморіальної дошки на будинку, де вони жили та рятували від вірної смерті євреїв.
Товариство українських жінок України має намір запропонувати топонімічній комісії назвати одну з вулиць у Чернівцях на честь родини Ковцунів, а також встановити меморіальну дошку на їхньому будинку.
Та для цього треба з’ясувати, де Василь і Катерина мешкали під час окупації Чернівців румунськими військами у 1941-1944 роках. На жаль, пошуки інформації в міському архіві не допомогли.
Трохи відомостей вдалося зібрати у бібліотеці з архівами ізраїльського національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) та Героїзму Яд Вашем. На їх основі членкиня Товариства Сідонія Москалюк підготувала для "МБ" статтю про Праведникiв народiв свiту Василя та Катерину Ковцунів, пише molbuk.ua
У Чернівцях жило понад 40 тисяч євреїв
Згідно із зібраними матеріалами, наприкінці 1930-х років у Чернівцях мешкало понад 42 тисяч євреїв.
До 1940 року Чернівці були частиною Румунії, потім місто захопив Радянський Союз. "Совєти" відразу почали переслідувати прихильників сіонізму та багатих євреїв. Багатьох вивезли до Сибіру.
Пiсля початку операції "Барбаросса", п’ятого липня 1941 року, румунська армія захопила Чернівці. Там одразу ж почали реалізувати ідею румунського лідера Іона Антонеску щодо "очищення території" від євреїв. Ця політика описувалася як "негайне викорінення всіх євреїв у сільській місцевості, ізоляція їх у міських гетто та ув’язнення всіх, хто підозрюється в причетності до комуністичної партії або у виконанні важливих функцій радянської влади".
Частину розстріляли, багатьох утопили
Сьомого липня 1941 року на березі Пруту знищили близько двох тисяч чернівецьких євреїв. Частину з них розстріляли, інших забили залізними палицями. Багатьох утопили в річці.
А 30 липня 1941 року губернатор Буковини Корнеліу Калотеску видав наказ №1307, що містив перелік заходів щодо організації примусових робіт для єврейського населення.
30 серпня 1941 року Румунія офіційно отримала владу на території між річками Дністром та Південним Бугом. Там утворилася адміністративна одиниця Трансністрія. Саме її румунська влада обрала місцем для депортації євреїв із Північної Буковини.
Четвертого жовтня штаб головнокомандувача румунською армією передав комендатурі Чернівців наказ Антонеску про депортацію впродовж десяти днів усіх євреїв Буковини "до області на схід від Дністра". На основі цього наказу Корнеліу Калотеску десятого жовтня видав розпорядження про створення гетто у Чернівцях та депортації євреїв із нього до Трансністрії.
Наказ розклеїли по місту у формі плакатів. У ньому зазначалися межі гетто. Воно займало район вулиці Єврейської (нині Сагайдачного), єврейський ринок та всі провулки та вулички, починаючи від сучасної вулиці Головної до Руської.
Євреї рятувалися, як могли. Важливо було знайти таку родину, яка б не побоялася заховати та підтримати втікачів.
Євреїв переселили до гетто
Чернівчани Василь та Катерина Ковцуни з сином Орестом мешкала у приватному будинку на околиці Чернівців. Будинок розташовувався в саду, де пара вирощувала овочі та фрукти.
До початку вiйни поруч із ними жила еврейська родина – Зимхе Айзінґер (Eisinger), його дружина Шпринце та їхні діти – Марсель, Фаня і восьмирічний Герман. Припускають, що Айзінґери були родичами німецькомовної поетеси єврейського походження Зельми Меербаум-Айзінґер, троюрідної сестри Пауля Целана, яка загинула у таборi в Трансністрії.
Герман і Орест були однолітками і часто гралися разом. Коли євреям міста наказали переселитися в гетто, заплакана Катерина Ковцун прийшла до Айзінґерів із буханкою хліба і віддала її Герману.
Невдовзі після переселення в гетто в сімʼї Айзінґерів сталася біда: батько Шпринце помер від побоїв. За якийсь час продовольчі запаси в гетто закінчилися і сімʼя почала голодувати. Час від часу Катерина Ковцун приходила до гетто, щоб передати Айзінґерам їжу, яку зібрали для них добрі сусіди.
Дали прихисток та їжу
Так тривало до жовтня 1941 року. Коли влада почала відправляти євреїв у "трудові табори" в Трансністрію, Айзінґери вирішили втекти. Спочатку вони повернулися до себе додому. Будинок був повністю розграбований, але все ж вони могли ховатися в підвалі. Вікно підвалу виходило в сад Ковцунів, і через нього Василь і Катерина передавали Айзінґерам їжу, воду та все необхідне для виживання.
З часом кілька сусідніх сімей дізналися про повернення Айзінґерів і також почали передавати їм продукти. Та поширення звістки про повернення утікачів могло їм зашкодити. Тому влітку Айзінґери вирішили перейти в інше місце. Спочатку вони переховувалися в полі, потім - в саду Ковцунів. У холодну пору переміщувалися в стодолу або на горище будинку своїх рятівників.
На початку 1944 року прийшло горе i до родини Ковцунiв: Катерина померла від раку. Незважаючи на це, чоловік Василь продовжував допомагати сімʼї Айзінґерів аж до самого звільнення Чернівців 29 березня 1944 року.
Після закiнчення війни Айзінґери як могли підтримували Василя та його сина Ореста. А коли в 1957-му році Василь Ковцун помер, Айзінґери не покинули Ореста. На знак подяки за сміливість його батьків під час війни вони продовжували всіляко йому допомагати.
Пізніше родина залишила Чернівці: хтось поїхав до Ізраїлю, хтось до США.
Третього квітня 1997 року Яд Вашем удостоїв Василя та Катерину Ковцунів почесного звання Праведник народів світу.
"Ми звертаємося з проханням до читачів газети: можливо, хтось знайомий з історією цієї родини, знає, де вони жили, чи має їхні фото? Ваші відповіді послужать благородній справі відновлення пам’яті українських праведників світу у нашому місті", – закликає Сідонія Москалюк.
Хто такі Праведники світу
Яд Ваше́м — ізраїльський національний меморіал Катастрофи (Голокосту) та Героїзму. Розміщений на західному схилі гори Герцля в Єрусалимі, на висоті 804 метрів над рівнем моря. Меморіал був заснований в 1953 році рішенням кнесету з метою увіковічнити пам'ять про євреїв — жертв нацизму в 1933—1945 роках та про зруйновані єврейські громади.
Меморіал – це комплекс, розташований на площі 18 гектарів і охоплює Музей історії Голокосту, меморіальні об'єкти, як-от Дитячий меморіал, Зал пам'яті, меморіал депортованим "Вагон для худоби", Партизанська панорама, Стіна пам–яті, колона Героїзму і монумент Єврейським солдатам.
Яд Вашем є другою за відвідуваністю — після Західної Стіни — туристичною визначною пам'яткою Ізраїлю. Вхід до музею безплатний.
Меморіал щорічно відвідує більше мільйона осіб.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
