Салби, коди та дьорданик: особливості буковинського традиційного строю

Новини Чернівців / культура, шоу-бізнес / гаряча тема / фоторепортаж
845
0
Салби, коди та дьорданик: особливості буковинського традиційного строю

Буковинський стрій значно вирізняється серед інших регіонів унікальною вишивкою та бісерними прикрасами. Його особливості формувалися протягом багатьох років під впливом різних культур та традицій. Дьорданик, салби, коди, ширинка та перемітка…

Молодша наукова співробітниця Чернівецького краєзнавчого музею Каріна Кривецька розповіла molbuk.ua про унікальність буковинського народного вбрання.



В експозиції Чернівецького краєзнавчого музею зберігаються зразки старовинного одягу.

Як зазначає Каріна Кривецька, основою будь-якого традиційного вбрання є сорочка. Як правило, жіноча була довшою, ніж чоловіча, і виконувала дві функції: верхнього й натільного одягу.

Також вбрання відрізнялося за призначенням – буденне та святкове. Якщо в першому вишивки було мало, а кольори були спокійними та одноманітними, то друге вирізнялося великою кількістю кольорів. В одній сорочці могло поєднуватися декілька технік вишивки. Також використовувався бісер, лелітки та велика кількість зору.







Вік також мав вплив на одяг. Наприклад, молода незаміжня дівчина одягалася ошатно, а її вбрання було яскравим та різноманітним. Чим старшою ставала жінка, тим менше в її одязі було оздоб. Це підкреслювало статус заміжньої жінки. Те саме стосувалося і чоловічого одягу.


У експозиції представлена унікальна святкова сорочка, датована XX століттям


Серед усіх регіонів буковинців суттєво відрізняють прикраси, бісерна оздоба та головні убори.

Вирізнялися прикраси для волосся: використовувалася спеціальна потовщена нитка, яка повторювала форму дівочої коси. Вона впліталася у волосся і візуально здавалася пишнішою. Також її прикрашали металевими дзвіночками, які при ходьбі не тільки створювали звук, а й привертали увагу.

Характерним для Буковинського регіону був дьорданик – дівочий святковий головний убір закритого типу, виготовлений із картону. Його оздоблювали бісерними прикрасами.



Унікальною жіночою прикрасою є салби – монети, які нашивалися на великий відрізок тканини.

"Салби на шиї буковинських красунь – наслідок тюркського впливу. Вони підкреслювали статус дівчини як майбутньої нареченої. Самі ж монети бралися з батьківського бюджету: чим їх більше, тим заможніша дівчина. Для молодих хлопців це означало, що її досить вигідно сватати", – пояснює дослідниця.



Винятковим головним убором були коди. Вони оздоблювалися пучком ковили.

"Більше таких прикрас ми ніде не бачимо. Це наша буковинська унікальність", – додає Каріна.



Заміжню жінку від незаміжньої відрізняло повністю закрите від чужих очей волосся. Науковиця каже:

"Вважалося, що заміжня жінка не має права з’являтися на людях простоволосою. Це жорстко засуджувалося. Тому питомий буковинський головний убір – це перемітка.

В інших регіонах України є доволі схожий елемент – намітка. Але тут є нюанс: перемітка відрізняється рослинним орнаментом та бісерними прикрасами".



Щоб привернути увагу дівчат, хлопці намагалися виділятися. Для цього капелюх оздоблювали пір’ям, інколи навіть використовували бісерні прикраси, наприклад гердан.

Ще одна буковинська традиція, яка відрізняє цей регіон від інших, – додатковий весільний атрибут – ширинка, хустинка, яку наречена вишивала напередодні весілля.



"За своє життя дівчина повинна була придбати певне добро, з яким йшла в дім до свого чоловіка. Вона складала посаг у скриню, яку наповнювала сорочками, рушниками... Проте починали завжди з таких ширинок. Декор вишивався по кутках. А вже у день весілля молодий затикав хустину за пояс. При цьому хлопець також повинен був зробити подарунок нареченій, щоб продемонструвати, що добре заробляє. Він дарував шкіряні чоботи – це був елемент певної розкоші", – каже історикиня.



Якщо говорити про жіноче вбрання, то поверх сорочки одягалася горбатка – поясний одяг. Він виготовлявся з вовни, огортався навколо талії та скріплювався баюрком (спеціальним поясом – ред.).

Чоловічий пояс називався крайкою або окрайкою.



Характерними для буковинського регіону були тайстри. Дослідниця жартома називає їх "бабусями" сучасних шоперів. У господарстві використовували бесаги – ткані сумки, які носили через плече.






Святкові жіночі сорочки


Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:

Новини Дня

22:19
Як змінився рейтинг Зеленського та кому найбільше довіряють українці: свіже опитування
22:00
На Буковині експертні команди скасували інвалідність майже пів сотні людей
21:40
Борці з Буковини стали переможцями чемпіонату України з грепплінгу
21:22
Ще померзнемо: після весняних плюсів в Україні прогнозують заморозки
20:59
104-річна аргентинка розкрила, у чому секрет її довголіття
20:47
Чернівецький художній музей підписав меморандум про співпрацю з музеєм у Німеччині
20:31
Президент Німеччини звільнив Шольца та його уряд
20:09
Зеленський анонсував нові зустрічі України та США
Більше Новин

Колонка

Читають Коментують

Свіжий номер

Афіша

політика, влада

економіка

здоров'я

культура

спорт

Каталог фірм