Засновниця благодійного проєкту "Птахи" чернівчанка Тата Кеплер виступила перед членами Європейського парламенту, розповідаючи про наслідки війни для українців. У своїй промові волонтерка наголосила, що за 11 років війни та три роки повномасштабного вторгнення Росії мільйони людей пережили настільки багато, що психологічно вже ніколи не повернуться до мирного життя.
Про це пише NV.
"Я хвилювалася шалено, бо це була велика відповідальність. Я говорила про те, що бачила, говорила про жінок у силах оборони, про викрадених дітей і про те, що бути тихо занепокоєними, це те саме що толерувати. Я не знаю, на що це вплинуло, але дійсно багато людей підходили потім і дякували, і підтримували. Так завжди відбувається на таких заходах: ти приїздиш, розпорюєш зашиту рану і показуєш, звідки тече. А воно завжди кровить з одного й того ж місця, і ніколи з іншого — там, де серце", — підписала вона відео.
Публікуємо фрагмент потужної промови Тати Кеплер перед європарламентарями.
"Я зрозуміла, що я більше не зможу її захистити. І ви знаєте, я зрозуміла, що я все ще стою там посередині магазину з маленьким сірим комбінезоном в руках. Я назавжди залишаюся в Бучі, стояти над людьми, розстріляними впритул. І я назавжди триматиму за руку дівчини з Бучі, її звали Юля, і вона хапалася за мене і кричала: "Допоможи мені будь-ласка. Мій чоловік і мій брат вбиті в підвалі. Їхні тіла заміновані, а люди не пускають. Тата, допоможи мені. Але я не могла. І я знову і знову стою в маленькому містечку Курахове в Донецькій області, і переконую бабусю Зою поїхати з нами. Бо ми сказали, що ми можемо спробувати допомогти врятувати її життя, але вона відмовилася, бо це був її єдиний дім. Я також там, чекаю, коли мої друзі повернуться з полону, слухаю історії тих, хто там вижив. І я все ще там. Я обіймаю свою фармацевтку Аню, яка понад рік чекає на повернення тіла її загиблого чоловіка, щоб поховати його. І я тут, у стабілізаційному пункті, дивлюся, як лікарі повертають до життя молодих поранених, і я ще там, несу квіти із чорними стрічками на могили своїх друзів, яким назавжди 20, 25, 30, 40 років. Вони завмирають у часі, як у моїй пам’яті назавжди. І я розповідаю це вам, бо хочу, щоб ви зрозуміли, що моя країна, і я, як і кожен її громадянин, ми ніколи не повернемося з цієї війни. На жаль, ми можемо прийти додому, але ми ніколи не повернемося. Вона залишиться разом із нами назавжди, зі мною, з моїми друзями, з усіма громадянами України, та з цією чотирирічною дівчинкою. І ми маємо говорити про жінок, які борються за демократію. Це дійсно дуже важлива тема, але сьогодні всі жінки і чоловіки в моїй країні змушені боротися за виживання".
Що відомо про Тату Кеплер
Тата Кеплер раннє дитинство провела в Ізраїлі. Після повернення в Україну жила з матір'ю в Чернівцях. У 1993—2002 рр. навчалася й закінчила Чернівецьку школу № 41.
Після школи переїхала до Києва. Працювала у 2005—2010 роках копірайтеркою, продюсеркою. 2011 року, завдяки знайомству зі співвласником телерадіокомпанії "ТВА", була запрошена на посаду головного продюсера телеканалу і повернулась до Чернівців. 2013 року стала в. о. генерального директора ТОВ "ТРК "ТВА".
2014 року повернулась до Києва, працювала директоркою з розвитку та планування мережі кав'ярень Aroma Espresso Bar. Тата Кеплер невтомно волонтерить із 2014 року.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
