Мешканці будинку на вулиці Хотинській, 4Д, не можуть спокійно жити у своїх квартирах. Люди 20 років судяться за житло. І дуже хочуть, щоб ця тяганина нарешті закінчилася.
Йдеться про гуртожиток колишнього цукрового заводу, пише molbuk.ua.
Люди хочуть викупити свої помешкання, але їм це не вдається. Історія з гуртожитком цукрового заводу триває роками, а десятки сімей постійно живуть під загрозою виселення.
Мешканці будинку на вулиці Хотинській, 4Д, не можуть спокійно жити у своїх квартирах. Люди 20 років судяться за житло. І дуже хочуть, щоб ця тяганина нарешті закінчилася. Йдеться про гуртожиток колишнього цукрового заводу.
У 2004 році через банкрутство завод продав його запорізькій фірмі. Хоча тоді там жили люди. За ці кошти він розрахувався зі своїми працівниками. "Якби ж ми тоді знали, що за ці гроші продали наше житло, ніхто б їх не брав", – скаржаться люди.
Сплачують за свої квартири орендну плату
У п’ятиповерхівці є 50 блоків, які складаються з коридорчика, туалету, ванної, двох кімнат. Там проживає 65 сімей, а це понад 150 людей. Гуртожиток 20 років тому завод продав фірмі "Мірт" із Запоріжжя. Його власниками стали Анатолій Вартанов та Алла Салімонова. Як багатоповерховий будинок із мешканцями продали як нежитлове приміщення, ніхто не розуміє.
Мешканці були шоковані: будинок продали разом із ними, і вони опинилися на межі виселення. Людям лише повідомили, що вони повинні виїхати, бо багатоповерховий будинок став приватним. Це шокувало мешканців, які роками жили у будинку, облаштували тут квартири.
Судова тяганина тривала і в Запоріжжі, і в Чернівцях. Суд у Запоріжжі виніс рішення виселити мешканців, але люди подали апеляцію в Чернівцях. Чернівецький апеляційний суд, а згодом і Верховний Суд, виніс рішення не виселяти людей без надання їм іншого житла.
Згодом запорізька компанія передала будівлю двом приватним підприємцям. Власник Анатолій Вартанов заборгував гроші банку і вніс будівлю під заставу. Але він погодився, щоб мешканці йому виплати за житло по 5000 доларів із квартири. Йому належала половина будинку. І мешканці це зробили, і квартири зрештою стали їхньою власністю. Друга ж половина не змогла домовитися із іншою власницею – Аллою Салімоновою. І це триває досі.
– Коли постало питання викупу, ми запросили власницю до Чернівців. З нею зустрічалися представники міської влади. Пропонували їй на заміну інше недобудоване приміщення. Вона навіть довго слухати не хотіла і не погодилися на ці умови. Також мешканці намагалися домовитися про викуп квартир, але це теж було без результату. Людина просто у цьому не зацікавлена. Власниця, певно, вирішила, що зможе на цьому заробити, – розповідає мешканка будинку Василина ЛУЧИК.
Люди кажуть, що теж не проти заплатити за квартиру по 5-7 тисяч доларів. Однак власниця гуртожитку подала до суду, який змусив мешканців платити їй орендну плату.
– П’ятого листопада минулого року було судове засідання в Садгірському суді Чернівецької області. Суд виніс рішення зобов’язати мешканців укласти договір оренди. Ми вже сплатили за листопад, грудень по 5200 гривень орендної плати за блок, у якому живемо роками. Та в січні власниця надіслала листи, що у зв’язку з інфляцією підвищує плату до 6200 гривень. Я працюю прибиральницею на мінімальну зарплату. Для мене це значна сума. За кілька місяців вона знову може підвищити плату, адже у договорі оренди вказано, що власник має право змінювати ціну. З деякими мешканцями власниця судиться, щоб вони оплатили їй оренду з 2020 року, а це 210 тисяч гривень. Чи можуть люди, які живуть у гуртожитку, сплатити такі кошти.
"Уже не знаємо, куди йти"
З мешканцями будинку уклали договір оренди до 2027 року. Далі власниця має право його не продовжити. Тоді люди знову будуть під загрозою виселення… Це майже 25 квартир. А в будинку є люди, які живуть там з 1978 року.
– У 1974 році міська рада виділила землю під гуртожиток. У 1978 році цю будівлю здали в експлуатацію як гуртожиток. У 1988 році Чернівецька міська рада зробила його малосімейним гуртожитком. Усі документи у нас є, – провадить Василина Миколаївна. – А купили його як нежитлове приміщення. Хоча ордер на заселення у нас, маємо реєстрацію в паспортах, і нас ніхто з реєстрації не знімав. Хіба це можна було зробити чесно? А тепер живе чимало жодного права на наше житло. Для людей - це єдине помешкання. Тут живуть пенсіонерів, багатодітні сім’ї, учасники бойових дій. У судах кажуть, що це приватна власність і вона захищена законом. А що нам робити? Чому ми не захищені законом? Як може бути приватна власність захищена, якщо будинок придбали разом із людьми?
Мешканці дуже хочуть, щоб у цій судовій тяганині нарешті поклали крапку. Але судові засідання наразі тривають. Люди просять власницю погодитися на викуп квартир, але наразі результату немає.
– Ми готові викупити своє житло, але за адекватну ціну. Хочемо, щоб нам юристи допомогли скласти заяву-звернення до власниці, – каже Василина Лучик. – Але не можемо їй заплатити за будинок, який побудували у 1978 році, як за квартиру у новобудові. На сьогодні у нас є рішення, що не можна нас виселяти без надання іншого житла, але в цій ситуації ніхто із нас не застрахований, що не залишимося без житла. Ми вже й не знаємо, куди йти, щоб цю проблему нарешті розв’язали.
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.”
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
