Завтра, 20 січня, о 12:00 за східноєвропейським часом (о 19:00 за Києвом) Дональд Трамп офіційно стане 47-им президентом США.
Утім, не встиг Трамп повернутися до Білого дому, як уже шокував усіх своїми зовнішньополітичними планами, як-от заявами, що Данія має поступитися та віддати Сполученим Штатам Гренландію, адже це потрібно "з безпекових міркувань".
А ще висловив претензії на Панамський канал і сусідню Канаду – дружню до США державу та члена НАТО, по суті, заперечуючи незалежність своєї сусідки.
Що ж до російсько-української війни, то на початку січня цього року Трамп пообіцяв її закінчити вже не за 24 години, а за пів року.
Водночас звинуватив не президента РФ Путіна, а свого попередника Джозефа Байдена. І сказав, що усвідомлює російську стурбованість щодо вступу України до НАТО.
Не менш дивує своїми скандальними заявами на адресу багатьох європейських лідерів та країн й американський мільярдер і соратник Трампа Ілон Маск.
Що очікувати далі Україні та всьому світові від таких діячів? Над цим розмірковують експерти, ідеться у публікації "МБ" від 16 січня, пише molbuk.ua
"Вступаємо в період регіональних війн"
Віталій Портников, журналіст, публіцист, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка:
"Можна дійти висновку, що свою стратегію закінчення війни РФ проти України Дональд Трамп базуватиме саме на поступках Росії. Хоча й невідомо, наскільки готовий Путін до сприйняття таких поступок.
У будь-якому разі стає очевидним, що з поверненням Трампа до Білого дому ми абсолютно передбачувано вступаємо в період цілої низки регіональних війн. І тут американська політика може не сильно відрізнятися від російської з погляду інструментарію досягнення інтересів, які новий президент США, члени його сім’ї та найближчі соратники, такі як Ілон Маск, вважають за національні інтереси Америки.
Виникне абсолютно слушне й логічне запитання: а чому взагалі США мають зупиняти війну Росії проти України в час, коли вони будуть у ситуації початку нових власних війн? Війн, які будуть дуже нагадувати за підходами та інструментарієм підхід Путіна до забезпечення того, що сам російський президент вважає національними інтересами самої РФ. І як у такому сенсі підходи Дональда Трампа будуть відрізнятися від підходів Путіна?
Що ж до Ілона Маска, то це людина ультраправих політичних поглядів. Таких людей завжди було чимало в американському істеблішменті, особливо у 30-ті роки ХХ століття. Тоді багато хто співчував націонал-соціалізму і фашизму.
Після Другої світової війни ці люди з ультраправими поглядами знову вийшли на сцену і прагнуть встановити свій контроль над Америкою, перетворивши світ на владу корпорацій. Для цього їм треба знищити демократію.
Як Путіна дратувала демократія на пострадянському просторі, так Маска дратує демократія в Європі. Він розуміє, що вона завжди буде прикладом для корпоративної ультраправої Америки й надихатиме багатьох американців на боротьбу за знищення такої Америки, навіть якщо ультраправим постфашистським поглядам вдасться встановити владу в країні на нетривалий час.
Там, де перемагає правий популізм, завжди зароджується і перемагає фашизм, який остаточно знищує демократію під оплески більшості населення. Те, що пережила Німеччина у 30-ті й Італія у 20-ті роки, у майбутньому можуть пережити Сполучені Штати Америки. Це така сама реальність, як і реальність зіткнення Сполучених Штатів із комуністичним Китаєм в останній світовій війні людства".
"Зазіхання Трампа ставлять його в один ряд із Путіним"
Ігор Баб’юк, директор "Буковинського центру виборчих технологій":
"Президент Трамп – шоумен. Небезпека в тому, що він може запустити маятник, який розхитає ситуацію до непередбачуваного. Територіальні зазіхання на Гренландію, Канаду і Панамський канал фактично ставлять Трампа в один ряд із президентом Росії Путіним. І це породжує великий страх у європейських політиків, які звикли до сталої міжнародної політики. Тому маю передбачення, що США входять у дуже складний етап. Це буде протистояння не тільки проти Китаю, але й проти європейських країн і взагалі проти міжнародної системи правопорядку. І це дуже небезпечні речі.
Звичайно, Трамп хоче стати миротворцем і припинити війну в Україні. Інше питання, якими втратами це обернеться для України. Його теза про те, що він хоче зберегти суверенітет України, з одного боку, подає надію. З другого ж, ми розуміємо, що Трамп буде тиснути, щоби ми відмовилися від окупованих територій. Принаймні не претендували на те, щоб їх звільнити воєнним шляхом. Звичайно, говоритиме й про те, що Україна ніколи не буде членом НАТО. Утім, має бути система гарантій, яка б не дозволила повторитися бойовим діям і втратам із нашого боку.
Трамп може загрузнути у своїх міжнародних претензіях, воювати з усіма і всюди. І це може стати причиною того, що він відмовиться від розв’язання проблеми війни в Україні. Йому буде не до того.
Єдиний вихід, щоб Україна була в єдиній системі безпеки, де наступний збройний напад на Україну викличе відповідні дії європейської безпеки й світової спільноти. Але наразі ніхто нам таких гарантій безпеки не дає".
"На всіх Орбанів не вистачить вбиралень"
Олексій Кандюк, кандидат політичних наук:
"Ми не знаємо, що насправді робитиме Трамп, коли вступить на пост президента. Поки що його заяви досить дивні, а поведінка не схожа на ту, що досі демонструвала американська адміністрація. Сподіваємося, що це просто такий собі лідерський стиль, бравада, і Трамп поводитиметься не так, як декларує. Бо засоби досягнення цілей, які він пропонує, дещо дикі для західного світу.
Історія із Гренландією, чесно кажучи, така собі, зважаючи на те, що Данія – один із найвідданіших і найдавніших союзників США. Тому така позиція щодо союзників дивує. З військового погляду, можна зрозуміти, про що йдеться і чому для США важливий контроль над Гренландією. Але така форма зовнішньої політики у формі шантажу не є адекватною для західної спільноти.
Своїми заявами Трамп демонструє, що США можуть поводитися, як Росія. І це нівелює різницю між РФ і західним світом. Є загальноприйняті правила, яких цивілізований світ домовився дотримуватися. І коли США почнуть порушувати ці правила, постане питання: що таке насправді цивілізований світ, де його кордони й у чому суть протистояння?
Виходячи з того, наскільки Дональд Трамп володітиме ситуацією, побачимо, якими будуть його подальші дії щодо України. Все ж і нам, і Європі, певне, варто очікувати не дуже радісних вістей. Історія про те, що Трамп хоче зробити інтереси НАТО більш європейськими у сенсі фінансів, нікуди не зникла.
Щодо Ілона Маска, то, крім ролі значного фінансового мішка Республіканської партії США, він ніхто. І я не впевнений, наскільки довго він затримається в команді Трампа. Бо те, як Маск себе зарекомендував, свідчить, що навряд чи американський президент буде довго терпіти таку людину у своєму оточенні.
Якщо говорити про Європу, то треба розуміти, що і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, і прем’єр Словаччини Роберт Фіцо точно будуть вставляти Україні палиці в колеса. Не лише вони, а й Польща. Ми це бачили на прикладі історії із зерном. Але це питання реформування Європейського Союзу, яке постало вже давно. Бо коли одна країна може блокувати рішення всього ЄС, це неефективно. У ЄС проблему усвідомлюють. Питання в тому, що із цим робити. Бо щоразу водити Орбана до вбиральні більше не спрацює. На всіх вбиралень не вистачить.
Сподіваємося, що ЄС спробує принаймні бути більш рішучим, ніж завжди, і це буде позитивним для нас".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
