Перший вірш написав у Чернівцях, а його найкращий друг був родом із Кіцманщини. Емінеску все життя носив із собою дерев’яну валізу та був закоханий в одружену жінку. Сьогодні виповнюється 175 років від дня народження Міхая Емінеску.
"МБ" зібрав для Вас добірку цікавих фактів з життя поета.
Коротка біографія
Міхай Емінеску – класик румунської та молдавської літератури. Справжнє прізвище поета Емінович. Народився 15 січня 1850 року в селі Іпотешть Ботошанського повіту (Румунія) в багатодітній сім’ї дрібного поміщика. Коли йому було всього вісім років, батько привіз Міхая до Чернівців і записав до початкової православної школи для хлопчиків. У 1874 році Емінеску працював в Яссах директором бібліотеки, шкільним інспектором, редактором газети "Ясський кур’єр". Єдину прижиттєву книжку віршів опубліковано лише 1883 року. Велика кількість його ліричних творів стали народними піснями. Митця називали "останнім представником європейського романтизму". Помер 15 червня 1889 року в Бухаресті.
Цікаві факти
Що пов’язувало Міхая Емінеску з Чернівцями?
"Не забуть до віку, мила Буковино, Горду твою вроду, гори та долини, Квіти з полонин…Ще й потоків чистих шум дзвінкий у скелях, Ще й річок перлистих на полях веселих Світанковий плин!"
Ці рядки Емінеску написав, коли йому було 24. У це час в праці "Крадіжка Буковини" виступав проти анексії Буковини, котру здійснила Австрія у 1774 р.
У книзі "Буковинський Лучаферул…" зазначається, що шкільні роки Міхай провів у Чернівцях, де здобував освіту. Школа, в якій навчався майбутній письменник, знаходилася за адресою Шкільна, 4. По її закінченню, Міхай продовжив навчання у Першій державній гімназії на нинішній вулиці Емінеску, 1, де вже навчалися його старші брати Щербан, Ніколай і Йоргу.
Гімназія, в якій навчався поет
Саме тут він познайомився з професором Ароном Пумнулом. У 1865 році викладач прийняв Міхая на квартиру, де хлопець мав доступ до величезної бібліотеки. Коли у пана Арона помер син, він записав у церковній книзі Миколаївської церкви Міхая Емінеску своїм духовним сином.
Свій перший вірш – оду "На могилі Арона Пумнула" Міхай написав у Чернівцях 1866 року після смерті улюбленого викладача.
Після смерті любимого вчителя, Міхай не хотів більше продовжувати навчання. На питання батьків чому пішов з гімназії він відповів: "Мені більше немає що робити у Чернівцях. Пумнула немає – він помер…".
Цікавим фактом є й те, що найкращим другом Міхая протягом усього життя був буковинець Олександр Кибич-Ревнянул із села Ревне на Кіцманщині.
Фото: Шпальта. Пам'ятник Емінеску у Чернівцях
Кохання у житті митця
У передмові до книги "Зневірений дух", Семчинський зазначає, що свою музу письменник знайшов у Яссах. Її звали Вероніка Мікле. На момент їхнього знайомства, жінка була одружена з ректором Ясського університету, який був старший від неї на 30 років.
Вероніка Мікле
На фб-сторінці Чернівецької обласної бібліотеки йдеться про те, що через шість років після їхньої першої зустрічі Емінеску записав у щоденнику: "Сьогодні у мене найщасливіший день у житті. Я вперше взяв на руки, підняв та поцілував Вероніку. Вона подарувала мені блакитні квіти. Я збережу їх на все життя".
Спершу між Міхаєм та Веронікою розгорілося лиш платонічне кохання. Та коли у Мікле помирає чоловік, закохані вирішують одружитися. Проти цього наміру виступив меценат Тіту Майореску, який прагнув "урятувати" поета від "згубного" кроку.
Збереглися 93 листи Міхая до коханої та 15 її листів до нього.
Подружнього життя у пари так і не склалося. Після швидкої смерті Емінеску Вероніка наклала на себе руки.
Все життя носив із собою дерев’яну валізу
Творчий доробок Емінеску складає 17 томів поезій, прозових і драматичних творів, публіцистики, есе, перекладів філософських праць.
Поезії Міхая Емінеску перекладено 90 мовами світу. Крім цього, поета прийняли до Румунської Академії наук по смерті.
Першим прозовим надрукованим твором поета була казка "Фет-Фрумос із сльози" (1870).
Сучасники згадували, що митець усе життя носив із собою велику дерев’яну валізу. З нею мандрував різними містами, селами. Поет збирав фольклор, робив записи та вирушав далі у дорогу.
Однією з найвідоміших поем Емінеску є "Лучафер" (luceafărul, дослівний переклад – вечірня зоря).
Сучасники згадували, що митець усе життя носив із собою велику дерев’яну валізу. З нею мандрував різними містами, селами. Поет збирав фольклор, робив записи та вирушав далі у дорогу.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
