Архів із сімейного альбому: чернівчанка розповіла про унікальні фото, які віднайшли в старому будинку

Наталія Гриценко – авторка двох книг про життя міжвоєнних Чернівців. У них використала знімки із родинного фотоархіву. Він містить світлини із 33 чернівецьких фотоательє.

Про це йдеться в публікації "МБ".



У Чернівцях напередодні Другої світової війни фотосправа була досить розвиненою. Зробити сімейний знімок було модно. Фото, збережені родиною пані Наталії, унікальні. В архіві є не тільки студійні фото, а й вуличні та постановні, що до Другої світової війни було майже феноменом.

100-літній будинок, з якого все почалося

Початок уваги до старих світлин пов’язаний із будинком відомого чернівецького хореографа Антона Філеса. Цього року будівля відзначатиме сторіччя. Як зазначає пані Наталія, вона майже не змінилася, її не перебудовували. Єдине, що через тріщини довелося замінити автентичну черепицю.



"Зараз у будинку проживає сім’я сина моїх бабусі та дідуся. Спершу вони винаймали в Антона квартиру. Потім цей будинок їм подарували. У подружжя Філесів не було дітей. Коли народилася моя мама, вони дуже допомагали та приділяли їй багато уваги. Хоч час і зберіг вигляд будівлі, проте зараз над нею нависли хмари від забудовника поряд. Саме у цьому помешканні із великого сімейного альбому утворився цілий архів. Його я розділила зі своїм рідним дядьком", – зазначає жінка.



Переглядаючи пакунок фото, пані Наталія зупиняється на світлині, зробленій у саду.

"Через те, що знімки якісні та схожі на листівки, можна припустити: у сад, що на фото, запрошували фотографа. Це 1938 рік", – розповідає Наталія.



Вона акцентує на цьому увагу, бо замовити приватну фотосесію тоді було справою не з дешевих.

Унікальним у своєму архіві вважає фото хореографа Антона Філеса, адже його прижиттєві світлини практично неможливо ніде віднайти.

Феномен робочих фотосесій

Наталія Гриценко бере до рук фото, на якому зображений робочий колектив – усі в білих халатах.

"Моя бабуся Альбіна певний час працювала у магазині Ботнера. Він розташовувався на початку Руської вулиці. Крім продуктів, там продавали пиво, тому відвідувачів було чимало, – сміється жінка. – Бабуся біля входу з квітами стоїть. Ці фото зроблені до Другої світової. На той час фотографуватися біля дверей було модним".





Знімок робочого колективу дідуся жінка називає ексклюзивним. Каже, що його ще нікому не показувала, адже у своїй книзі використовувала інші.

"Я писала про ковбасного магната Падзудика. На світлині – його колектив. Серед них – і мій дідусь Юліан", – зазначає вона.
Значок на фото вказує на те, що викликали фотографа. Завдяки цьому знімку ми маємо уявлення про те, що робочі фотосесії влаштовували ще в ті часи.



"У Падзудика було сім магазинів у Чернівцях. На фото – колектив і його машина, яка розвозила продукти до королівського двору в Бухарест", – розповідає жінка.

Пані Наталія звертає увагу на групову світлину. Тут зображені хлопчики десяти років, одягнені як пластуни.

"У гімназію ходили більш заможні діти, а це народна школа. Роки – від 1938 по 1940. Позаду фото підпис "Royal". З цього можна зробити висновок, що група також наймала фотографа. Кількість схожих знімків підтверджує: користувалися послугами одного й того ж фотосалону", – пояснює жінка.



На наступній світлині – парк імені Т. Шевченка. Тут зображені бабуся Альбіна зі своєю подругою.

Пані Наталія каже: "Століття тому фотографи почали виходити з фотоательє, щоб привабити нових клієнтів. Їх можна було зустріти скрізь. Кожен мав своє визначене місце роботи. Тоді існувала велика конкуренція".



Також в архіві жінки багато світлин із ботанічного саду в Чернівцях. За її словами, туди раніше любили приходити сім’ями. Достеменно не відомо, працював тут фотограф, чи зйомки спеціально замовляли.



Цікавим є й той факт, що багато світлин тоді підписували словом "Внезабудь". Це побажання, яке означає: "Пам’ятай мене, як і я тебе".
Наталія демонструє підпис, який залишив друг її дідуся: "На спомин внезабудь".


Наталія Гриценко

"Століття тому фотографи почали виходити з фотоательє, щоб привабити нових клієнтів. Їх можна було зустріти скрізь. Кожен мав своє визначене місце роботи. Тоді існувала велика конкуренція",- каже жінка.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram