Знаний буковинець Георгій Миколайович Балан днями відзначив 85-річний ювілей. Більшість знає дату його народження як 11 січня 1940 року. Та це лише за паспортом. Насправді він народився 18 грудня 1939 року.
Георгій Миколайович має понад 70 років трудового стажу. З них понад пів століття — у сфері водного господарства.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 19 грудня, пише molbuk.ua
Замінив на посаді батька Миколи Мозгового
Пан Георгій – дуже відома людина у місті Новоселиця. З 1973-го він пропрацював там 16 років керівником організації "ПМК-152". За цей час звів у місті дитячий садок, десятки житлових будинків, ставки, стадіон, площу перед будинком культури.
Під його керівництвом перебувала спочатку сотня, а згодом 400 людей. З усіма знаходив спільну мову.
1958 рік, під час проходження практики в м. Київ, на фото ліворуч
На посаді керівника організації Георгій Миколайович замінив Петра Мозгового – батька відомого співака й композитора Миколи Мозгового.
Основним завданням фірми була меліорація.
"Ми осушували перезволожені землі в Новоселицькому, Хотинському, Сокирянському, Кельменецькому районах. Будували зрошувальні системи для господарств. Дуже багато робили берегоукріплень на Пруті. На ділянці від Чернівців до Мамалиги – все у цих берегоукріпленнях. Дещо й досі в доброму стані, хоча є й руйнування, адже минуло пів століття", – каже пан Георгій.
1976 рік, у дворі Резиденції Митрополитів під час зустрічі із делегацією меліораторів з Румунії (місто Сучава). На фото - крайній праворуч
Також організація створила понад десяток ставків. Завдяки цьому Новоселицький район став менше страждати від паводків.
"Раніше село Бояни постійно затоплювало через розлив місцевої річки Гуків. Ми збудували на цій річці великий ставок, який під час паводків набирає до мільйона кубометрів води. Відтоді мешканці видихнули: їхні оселі перестало заливати", – зазначає ювіляр.
1980 рік, демонстрація делегації з Румунії берегоукріплень річки Прут в с. Бояни (на фото - крайній ліворуч)
За рік побудував дитсадок на 140 місць
Як батько трьох донечок, Георгій Миколайович відразу звернув увагу на проблему, що в Новоселиці немає дошкільного закладу.
"Заступник голови виконкому мене вмовляв: "Їдьмо до Києва, до міністра просити гроші на дитсадок". Я знав: якщо попрошу гроші, то мені й доведеться будувати. А ні з ким, бо ми – меліоратори, у нас нема будівельників. Та все ж мене вмовили. Як і передбачав, будівництво доручили мені. Обіцяли допомагати. Але за рік цієї будови в садку не було нікого – ні з міської, ні з районної влади, ні з райкому партії. Дивне це було керівництво. Їх цікавили надої молока, кількість зібраних центнерів із гектара. А от садок – ні. Лише коли збудували, то вони вже почали там ділити місця", – згадує.
Георгій Балан не розгубився – набрав бригаду будівельників. Постійно стежив за ходом будівництва. Каже, було дуже важко. Але вже за рік у Новоселиці з’явився новенький дитсадок на 140 місць. Для сімей із дітками це стало справжнім святом.
"Нас називали будівничими Новоселиці", – усміхається.
Також щороку в місті зводили будинки для працівників організації. Робили це так оперативно, що черги за житлом не встигали утворюватися: усі відразу отримували квартиру. Не дивно, що пана Георгія вдячні підлеглі мало не щотижня запрошували на новосілля.
Фірма Георгія Балана була однією із кращих у західному регіоні. За чотири роки вона збільшила обсяги будівельно-монтажних робіт удесятеро. У 1976 році його нагородили орденом "Знак пошани".
Фото з дошки пошани Тресту Прикарпаттяводбуд (1978 рік) в Ордені "Знак пошани", отриманому в 1977 році.
"Виїзд "на об’єкти" був дуже важливим елементом нашого дитячого дозвілля, – з усмішкою згадує Людмила Осачук, донька Георгія Балана, почесний консул Республіки Австрія. – Батько нас брав із собою мало не щовихідних. Він оглядав ставки, стежив за процесом. Ми з дитинства пам’ятали ці величезні котловани, дамби, які там будували. Тож коли мій чоловік Сергій Осачук став головою ОВА і казав фразу "треба поїхати на об’єкт", я сміялася, мовляв, із дитинства дуже люблю на об’єкти їздити".
Знає напам’ять усі річки й притоки Буковини
Пам’ять Георгія Балана – справжній довідник. Він знає всі річки, притоки в області й може від руки їх нанести на карту. Його й досі залучають до різних проєктів як авторитета у водній сфері.
"Чернівецький діяч Зіновій Бройде розробляє проєкт щодо зміни напрямку залізничної колії між Чернівцями й Києвом. Нині це сполучення пролягає територією, де частково було провалля. Тож пан Зіновій організував зустріч, на яку запросив батька, щоби він розповів, де там розташовані карстові порожнини, протікають підземні річки. На сьогодні не так багато людей це знають", – зауважує Людмила Осачук.
Георгій Балан долучався до ліквідації наслідків масштабної повені 2008 року в області. Як фахівець він добре розуміє причину лиха:
"Зазвичай коли заряджають дощі, місцеві річки наповнюються і стікають у Прут. Тоді ж у горах почалися зливи, Прут піднявся, місцеві річки також. Через Новоселицю протікають річки Рокитна, Рингач. Вони переповнилися, Прут їх не приймав, і вода розлилася. Тоді затопило довколишні села Маршинці, Тарасівці. Розроблений проєкт, як запобігти таким повеням. Потрібно ті місцеві річки обвалувати дамбами. Але грошей на це нема і будувати нікому", – зітхає Георгій Миколайович.
Люди винні в цьому самі, бо нещадно вирубують ліси.
"Раніше, коли в Карпатах падав дощ, велика вода доходила до Новоселиці лише через два дні. А тепер – за день. Бо лісу немає, воду нічого не стримує. Вона відразу стікає в Прут і Черемош", – каже чоловік.
З роками в області змінився клімат. Буковинець ще пам’ятає непрохідні болота, які тепер стали сухою землею, де зводять будинки.
– Перед в’їздом у село Бояни, праворуч, є заправка. Раніше там була страшенна багнюка. Зараз у це важко повірити. Змінився клімат, земля висохла. І таких місць багато", – зауважує.
"Треба робити всім добро"
Попри свій вік, Георгій Балан і досі працює. Він начальник Прутської дільниці Басейнового управління водних ресурсів річок Прут і Сірет. Чоловік уже давно подумує про те, що пора б і на заслужену пенсію. Та колеги вмовляють ще працювати. Адже таких фахівців, як він, в області залишилися одиниці. Тож поки ще тримається. А у вільний час займається домашнім господарством. Обробляє город, піклується про свій пташник, за що кури йому віддячують, несучи щодня десятки яєць.
У селі Чагор, де проживає, чоловік має свій невеличкий клуб однокласників, який складається із трьох шкільних товаришів. Це весь чоловічий склад, який залишився з їхнього класу...
У своїх 85 Георгій Миколайович – упевнений користувач усіма технологічними новинками. Багато читає, розгадує головоломки, дотримується здорового харчування. Вже багато років майже не вживає солі. Та головний секрет гарного самопочуття вбачає в тому, щоб завжди робити людям добро.
"Комусь добре зробив – і тобі на душі легко. А це дуже позитивно впливає на здоров’я", – переконаний ювіляр.
Довідка
БУВР Пруту та Сірету експлуатує 41 автоматизований гідропост та прогнозує максимальні підйоми рівнів води, що дає можливість підготувати аварійні бригади для виїзду на критичні об'єкти.
Для ефективного та екстреного реагування на надзвичайні ситуації створенs 4 аварійні бригади з дислокацією на кожній екпслуатаційній дільниці. Спtціалісти експлуатаційних дільниць спеціалізованою технікою виконують заходи із ліквідації природних катастроф, пов'язаних зі шкідливою дією вод.
Експлуатаційними дільницями управління (Черемоська, Прутська, Сіретська та Кельменецька) здійснюються експлуатаційні роботи, нагляд за гідрометричними постами на протиповеневих спорудах, обстеження малих річок, ставків.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
20-12-2024, 22:16
0
2 030
