У Хотинській школі №1 відкрили освітній хаб – сучасний простір для дітей. Кошти на ремонт кабінету дали батьки загиблого на війні випускника закладу Валентина Січкаря.
Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
За словами директорки школи Олени Горбової, батьки воїна – Світлана Круглянко та Сергій Січкар – самі звернулися із пропозицією допомогти рідній школі у пам’ять про сина-героя. Вирішили облаштувати кімнату, яка стане місцем для розвитку творчих ідей учнів.
Гарно відремонтований кабінет оснащений новенькими меблями, мультимедійною і комп’ютерною технікою. На стінах висять фотографії захисника Валентина Січкаря.
"Тут житиме дух нашого мужнього воїна. На його прикладі виховуватимуть не одне покоління наших учнів", – сказала під час відкриття хабу директорка Олена Горбова.
Повернувся із Чехії і пішов на передову
Валентин Січкар здобув освіту будівельника. Служив у спеціальних моторизованих військах. У 2014 році, після початку АТО, доєднався до лав ЗСУ. Перебував в оточенні у місті Дебальцеве, з якого успішно вийшов разом зі своїм підрозділом.
Коли почалася велика війна, відразу повернувся із Чехії, де перебував на заробітках. І вже в перших числах березня був на передовій добровольцем. Пройшов бої у Бахмуті, Покровську, Часовому Яру, Великій Комишувасі. Загинув 10 березня 2023 року під час мінометного обстрілу поблизу села Оріхово-Василівка на Донеччині.
"Валік був дуже відповідальним і наполегливим. Після повномасштабного вторгнення відразу приїхав із-за кордону. Хоча міг залишатися там. Але вирішив, що повинен зробити щось важливе для країни, для нас. Завжди запевняв: "Сестричко, не переживай, усе буде добре. Ми виженемо цю погань". Але не так сталося..." – втирає сльози сестра Наталія Рясова.
"Я не міг вчинити інакше"
Перша вчителька, Тетяна Дубчак, поділилася спогадами про захисника:
"Валік прийшов до першого класу у 1997 році. Він був найменшим і зовні, і за віком, бо народився 10 жовтня. Пригадую ті його великі чарівні очі, які хотіли вчитися. Із друзями був щирий, відповідальний, старанний, добрий. Ніколи не з’їв цукерки, щоби не поділитися з іншими.
"Після 2014 року я постійно підтримувала зв’язок із Валентином та його батьками, – продовжує перша вчителька. – Запам’яталося, як він потрапив у кільце в Дебальцевому. Військовим дали коридор, вони вийшли. Та не дорахувалися п’ятьох бійців. Командир запитав: "Хто хоче повернутися і допомогти товаришам вийти?" Валік був одним із перших, хто зголосився. Його мама тоді дуже хвилювалася. Потім я запитувала Валентина: "Чого ти пішов, маму не пожалів?" А він: "Я не міг інакше. Я б не жив спокійно, якби залишив напризволяще друзів". Отаким він був..."
У захисника була кохана дівчина - волонтерка Анастасія Кудрявцева. Вона також приїхала на відкриття освітнього хабу.
"Ми познайомилися на війні у Чернігівській області. Почали зустрічатися. Мені запам’яталося все, кожна мить, проведена із коханим. Він був дуже ніжним, добрим. У нас було багато планів, ми мріяли про спільне життя. Я наполягала, щоби він "списався" за станом здоров’я. Але Валік усе казав, що ще не час. Обіцяв, що ось переможемо, закінчиться війна, а тоді ми завжди будемо разом..." – Анастасія не стримує ридань.
Також того дня біля школи висадили Алею Героїв – молоді клени на честь усіх загиблих воїнів-випускників закладу.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
