Історія захисника-десантника з Буковини, який з перших днів війни обороняє Україну

Денис у 2022 році з цивільного став воїном-десантником та захищав державу на фронті допоки не втратив здоров’я. 27-річний військовий родом з Сокирян. У час великого вторгнення повернувся з Польщі, де працював кілька років.

Про це повідомляє Чернівецький обласний ТЦК та СП.



- Чому приїхав? Захищати Батьківщину. Підготовку пройшов в Британії. Інструктори дуже добре навчали штурмовим діям, зачисткам окопів і багато дали з оснащення, одягу. А далі ми вирушили до пекла.



Як каже Денис, зброю тримав не вперше і мав певні військові навички ще після строкової служби. У складі 81-ї аеромобільної бригади брав участь у штурмових та оборонних діях на найгарячіших напрямках фронту - Торське, Діброва, ліси біля Кремінної.

- Був навідником, але з чого тільки не доводилось стріляти - з РПГ, Браунінгу, здебільшого з гранатомету М141. З чого доводилось з того і стріляв.

В 2023 році воїн дістав кілька бойових травм в бою під Дібровою. Після важкої контузії погіршився зір, та інші наслідки, як то постійний головний біль і безсоння, каже, відчуваються досі.



- Чи пішов би, якби знав наперед як буде? Звичайно, що пішов би. Навіть якщо б мені сказали, що я там загину.

Рота Дениса складалась здебільшого з молодих, добре підготовлених після навчань воїнів. Та все ж в боях було чимало втрат.

- Найважчим для мене було виносити двохсотих після бою. Якби того не хотілося доводилося це робити часто. Одному воїну, харків’янину, який загинув в Білогорівці, було лише 19 років. Коли їхали на навчання - 18.



Після лікування та ВЛК Дениса направили на службу в роту охорони ТЦК та СП. Як і більшість фронтовиків він зіштовхнувся з іншими викликами, адже в службі в тилу є своя особливість.


- Тут морально гірше ніж там. Бог їх знає, що з людьми не так. Постійні "Чого ти тут, а не там?", "в ТЦК сидить, бо боїться". Вони бачать, що воював тільки якщо ти без ноги, без руки. Вони ж не знають що в голові робиться у всіх хлопців після пережитого. Інакше ставилися б по-другому. Це не мій вибір, щоб я служив зараз тут. Свій вибір я зробив тоді, а зараз продовжую службу за станом здоров’я. Призвуть у війська ще раз – піду знову.

У травні Денис одружився з коханою, яка повернулась разом з ним в Україну і була найбільшою його підтримкою весь час війни і досі. Лише під розповідаючи про дружину, під час всієї бесіди в Дениса з’являється посмішка і сяють очі.



- Люди не знають що таке війна, що таке горе, коли тут так добре живеться. Я не бажаю того нікому, але якщо б вони знали, як то хвилюватись за побратимів, спати в окопах при -20, сидіти тижнями голодному, в них би змінювалась думка про військових. А так ми для них ті, хто в тилу, бо не хоче воювати.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram