За ініціативи побратимів стрільця-санітара, новодністровця, Едуарда Голенка 21 липня було відкрито меморіальну дошку на його честь, присвячений до його дня народження, який був 19 липня.
Про це повідомляє Новодністровське радіо.
Символічне відкриття – зняття жовто-блакитного стяга із меморіальної дошки здійснили батьки полеглого Героя – Любов Іванівна та Валерій Афанасійович.
"Едуард дуже любив життя. Любив пізнавати всі його сторони. Його цікавило все, що відбувалось на Землі та у Всесвіті, дуже любив море. Він ніколи не пропускав повз всі явища в природі, помічав кожну квіточку і комашку, і тільки заради насолоди побачити природу і відчути її аромат, на роботу ходив пішки, через ботанічний сад.
Серед природи він чув музику і часто брав флейту та йшов у ліс, до Дністра. Там народжувалась його музика, і вірші. У нього вже було до шестисот творів, які сім'я після його смерті вирішила опублікувати. Вже вийшла перша збірочка. Готується друга. Едуард грав на декількох музичних інструментах, останнім часом не випускав з рук окулєлє. Але душу відводив тільки на морі, в диких безлюдних місцях і виривався туди щоліта, хоч на тиждень, там народжувались картини та пісні", - йдеться в повідомленні.
Він був дуже мужнім, сміливим і відважним. Любив ризик і ходив, як кажуть, по лезу ножа. Займався парашутним спортом. Мав до 100 стрибків з парашутом. Служив у десантних військах. Займався айкідо. Працював промисловим альпіністом. І коли почалася війна, він в перші дні пішов до Голосіївського військкомату в м Києві. Майже тиждень простоював в кілометрових чергах, що записатись в добровольці на фронт. Але його залишили в Києві. Видали автомат і направили в ТРО Києва. Почався наступ на Київ і Едуард разом зі своєю частиною стали на захист міста на підступах до околиць. Прийняли бій біля Мощуна та села Горенки. Там він йшов попереду побратимів в розвідку. За що, до дня Конституції, був нагороджений відзнакою за оборону Києва.
Далі формується нова Київська десантна штурмова бригада з девізом "на вістрі списа" і Едуард одним із перших стає в її ряди з позивним "Дністер". Він дуже готувався до відправки на фронт, тренувався, вивчав тактичну медицину. Ночами вивчав надання невідкладної допомоги, а вдень "маршброски" і стрільби. Вечорами в розташуваннях частини увесь час із гітарою. А коли випала нагода поїхати на навчання в Англію, добився, щоб його взяли, бо були обмеження у віці. Він довів, що дасть фору молодим і його взяли.
Це були виснажливі навчання, за місяць він дуже схуд. По приїзду рідні чекали його вдома, дуже скучили, але побачитись так і не вдалось. Наступного ранку їх відправили на Бахмут. Зателефонував і сказав: "Я їду вас захищати". Як розповідав потім ротний на це його останнє завдання він не мав іти. Це така нульова точка, за 50-80 метрів від ворога, невеличка посадка. Там уже були втрати й багато воїнів відмовлялися туди іти, але він сказав: "Треба, значить треба, накази потрібно виконувати." Ніч вони простояли, згадав, що не погасив кредит, не хотів залишати борг і погасив його, а на ранок закружляли дрони, як вони кажуть "пташки", і почався мінометний обстріл...
Едуард загинув 6 серпня о пів на десяту ранку, залишивши по собі невимовну тугу усім тим, хто його знав і любив.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
