Старший сержант Олександр Петрович Комариця, позивний "Саша медик", загинув 29 квітня 2022 року, рятуючи побратимів. Він перебував на одній із найнебезпечніших позицій Донецького напрямку та потрапив під ворожий мінометний обстріл. Часто Олександр не тільки надавав медичну допомогу, а й морально підтримував поранених бійців. З честю і до кінця виконував свій військовий обов’язок. До останнього тримав бойовий настрій і був напрочуд сміливим.
Про життєпис Героя йдеться на фейсбук-сторінці "Незабутні: Буковина пам'ятає".
Олександр був чудовим батьком, коханим чоловіком, люблячим сином, найкращим братом, дідусем, тестем, сватом, хорошим лікарем та вірним другом. У рідному селі його згадують як чесну, добру, світлу, чуйну та порядну людину.
Народився він 10 червня 1970 року в селі Конятин. Був старшим сином у сім’ї Петра Івановича та Ганни Костянтинівни Комариць. Батьки виховували його відповідальним, працьовитим, розумним, дисциплінованим хлопчиком. Олександр став опорою для найріднішої матусі, яка завжди чекала його поради, підтримки та допомоги.
Після закінчення Конятинської школи вступив до Вашківецького медичного училища, де здобув фах фельдшера. Отримав скерування на роботу у фельдшерсько-акушерський пункт, що на хуторі Плай, пізніше працював на "швидкій". 20 травня 1995 року одружився з коханою Світланою. У родині народилися дві донечки – Юлія та Ірина.
"Це був справжній чоловік та батько, який робив заради своїх найдорожчих все можливе і неможливе. Для своїх дітей він був силою, опорою та найбільшою гордістю. Олександр показав приклад справжнього чоловіка, батька, майстра на всі руки. Про що б його не попросив, він міг все, тому що найкращий і завжди ним буде. Ми будемо ставити його в приклад завжди, просто тому, що він на це заслужив. І скільки б слів не було сказано, все-одно буде мало, тому що немає на світі стільки слів, щоб перелічити все найкраще в ньому", – відгукуються про Олександра Комарицю.
З 1995 року він працював у Конятинському ФАПі. Був справжнім професіоналом своєї справи, ніколи не відступав у труднощах та допомагав тим, хто потребував підтримки. Його двері були відкриті завжди й для всіх. Олександр врятував багато людських життів, мав золоті руки і добре серце.
"Олександр не мав часу думати про себе, про своє здоров’я, хвороби. Він ніколи не скаржився, а ніс свій хрест і був людиною від Бога", – кажуть про воїна.
З 2010 до 2020 року Олександр Комариця був головою Конятинської сільської ради. Всі знали його як чесного й мудрого керівника, порядну, розумну і щиру людину. Людину, яка вміла слухати й почути, допомогти й підтримати, розв'язати будь-яке питання.
Загинув Олександр Комариця на 52 році життя в селі Василівка Донецької області.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
