У Чернівцях рідні військовополонених і зниклих безвісти підтримують акцію «Полон убиває» – фото

Фото: МБ

Щонеділі о 12:00 у Чернівцях, на Центральній площі, родичі полонених і зниклих безвісти військовослужбовців влаштовують акцію "Полон убиває". Деякі воїни майже два роки перебувають у полоні, а про інших і досі немає жодної інформації.

Учасники акції – це батьки, брати, сестри, дружини, діти військових, які або перебувають у полоні, або зникли безвісти, пише molbuk.ua

Оксана Михайленко, її рідний брат у полоні

Оксана Михайленко родом із Бердянська. Сорок днів вона з рідними перебувала в окупації. Коли з’явилася можливість виїхати, вона, забравши п’ятирічного сина та матір, поїхала до Чернівців.



У травні 2022 року вони опинилися на Буковині. Жінка щонеділі підтримує акцію, адже зараз у полоні перебуває її 42-річний брат.

"Мій брат – офіцер. Захищав Маріуполь, тримав фортецю "Азовсталь". Він уже понад 600 днів перебуває в полоні. Востаннє ми спілкувалися з ним перед виведенням військових з "Азовсталі". Під час розмов ми розуміли, що хлопцям не було чим захищатися, у них не було їжі, з ними перебували цивільні, але все ж мали надію, що все буде добре. Водночас брат, коли ми цікавилися, як вони, завжди казав, що все гаразд. Попри труднощі, вони намагалися нас підтримувати, а зараз на цих акціях, ми підтримуємо їх. Востаннє мала зв’язок із братом, коли він був в Оленівці, тоді він періодично телефонував. Після теракту в Оленівці, їх розкидали в різні місця, тож звістки від нього не було".

Світлана Ватаманюк, її чоловік зник безвісти

Світлана долучається до мирної акції щонеділі, адже вдома разом із дітьми чекає чоловіка, який є безвісти зниклим.





"Востаннє Богдан зі мною спілкувався вранці 18 лютого 2023 року. До сьогодні він вважається безвісти зниклим.
Пам’ятаю, він часто телефонував зі служби. Ніколи не розповідав, як йому там складно. Завжди казав, що у нього дуже хороші побратими. Намагався тримати мене і дітей подалі від страшних реалій".

Анна Барбіна, її чоловік у полоні

Анна Барбіна родом із Харкова. Зараз із донькою живе у Чернівцях.





Звістку про те, що чоловік потрапив у полон, Анна отримала влітку минулого року.

"Чоловіка мобілізували навесні 2023 року, а вже 19 липня я дізналася, що він потрапив у полон. Він служив на Донеччині у складі 10 гірсько-штурмової бригади, був водієм-механіком. Востаннє розмовляла з ним третього липня. Він не приховував, що йому складно. Я й сама це розуміла, бо мій чоловік до війни не мав жодного стосунку до армії. Коли він потрапив у полон, відтоді з ним не мала можливості поспілкуватися. Нещодавно побачила чоловіка у списку на обмін. Сподіваюся, що він скоро повернеться додому. Ми його дуже чекаємо з донечкою Емілією, яка сумує за ним та щоразу запитує, де тато. Вдома цілує його фото, а коли забираю з садочка, то щоразу чую від неї: "А коли мене татко забере з садочка?".

Марія Житарюк, її чоловік зник безвісти

Марія востаннє спілкувалася зі своїм чоловіком рік тому. 16 лютого він попередив, що не виходитиме на зв’язок кілька днів.





Після тих слів і досі жінка не має жодної звістки від нього.

"Спочатку чоловік служив у теробороні, воював на Київщині. Потім під Бахмутом. 16 лютого 2023 року востаннє з ним спілкувалася. Він попереджав, що кілька днів не зможу до нього додзвонитися, але не знала, що ці кілька днів будуть тривати досі. Зараз він вважається безвісти зниклим.



З чоловіком я була три роки у шлюбі. З цих трьох років ми прожили тільки один рік разом, бо два роки він присвятив військовій службі. Дуже вірю, що невдовзі він повернеться, і в нас усе буде добре".







































Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram