Від березня 2022 року в Чернівецькому ліцеї №20 волонтери шиють адаптивний одяг для поранених військових. Це шорти, футболки й білизна, які легко одягати завдяки липучкам, зав’язкам чи кнопкам. Речі шиють для військових, у яких ампутована рука, нога або їм встановлено апарат Ілізарова.
Про це йдеться у матеріалі "МБ".
Розгорнула волонтерський цех із пошиття вчителька фізкультури Юлія ГОНЧАРОВА. До нього долучаються переселенці, чернівчани, персонал школи та учні.
"Спочатку в нашому спортзалі ми плели маскувальні сітки. А в цій кімнаті, де зараз шиємо, стояв тенісний стіл. Вирішили, що на ньому легше плести кікімори. Згодом наша переселенка, пані Олена, яка щодня сюди приходить допомагати сказала, що скоро зима, а кікімори плести довго, треба почати щось нове. Тоді ми взяли зразок маскувального костюма в парку Шевченка, де також волонтерять", – ділиться пані Юлія.
"Перешиваємо одяг навіть під поранення"
Єдина, хто вміла на той момент шити, була вчителька трудового навчання. Вона зробила викрійки й показала, як працювати зі швейною машинкою.
"Ми пішли до нашого директора Віктора Томяка і попросили швейні машинки, хай навіть застарілі й ручні. Та за першим стібком пішов другий. Почали масово шити зимові маскувальні костюми. Коли прийшла весна, вирішили спробувати виготовляти адаптивний одяг для поранених військових. Згодом знайшли новіші машинки", – розповідає вчителька фізкультури.
Особливість адаптивного одягу в тому, що він розстібається збоку, по шву футболки чи шортів. Волонтери його роблять лівостороннім і правостороннім, усе залежить від того, з якого боку є поранення у військового.
"Якщо це футболка, то вшиваємо туди кнопки, а якщо шорти, то липучки. Білизну робимо двосторонню. Потім відвозимо речі в госпіталі, де лікуються військові. Це не тільки Чернівці, а й Вінниця, Біла Церква", – каже Юлія Гончарова.
Часто до волонтерів звертаються військові, щоб перешити їхній одяг під поранення. Їм ліцей ще додатково видає адаптивні речі.
Допомагають шити одяг Олександра та Оля, які мають освіту швачок. Вони працюють удома та приносять вже готові речі до ліцею.
"Загалом шиє нас п’ятеро. За день можемо виготовити 15 пар адаптивної білизни. Усе залежить від того, скільки ти будеш сидіти над роботою. Спочатку ми рахували кожну одежину, проте, коли записали 500 одиниць, то припинили це робити. Орієнтовно ми вже пошили понад півтори тисячі речей", – зазначає переселенка Олена ЧАЙКІНА.
Пані Олена родом із Нікополя, коли почалося повномасштабне вторгнення, жінка вимушено приїхала до Чернівців.
"Спочатку я приходила сюди плести сітки. Потім побачила, що тут роблять також кікімори, то й залишилася. Ходжу до ліцею вже як на роботу – з десятої ранку та після обіду", – говорить Олена Чайкіна.
"Шиє навіть мій син, який у другому класі"
Матеріали для пошиття приносять з дому, іноді його надають благодійники.
"У нас бувало таке, що білизну шили із чотирьох різних клаптиків. Тому якщо ви маєте дома тканину, навіть якщо вона ще з радянських часів, то все одно можете приносити", – розповідає Олена Чайкіна.
Також катастрофічно не вистачає робочих рук. Адже ліцей плете сітки, кікімори, шиє адаптивний одяг й маскувальні костюми й робить окопні свічки. Тому дуже просить усіх небайдужих долучитися.
"Я волонтерю з ранку до вечора. Уроки відчитала і далі шию. Щодня залишаюся тут після занять. Так само роблять наші вчителі, переселенці та місцеві. Закликаю людей долучатися. Це всім до снаги, адже шиє навіть мій син, який у другому класі", – каже Юлія Гончарова.
Директор школи Віктор ТОМЯК каже: якщо дитина має спецгрупу і не може працювати на фізкультурі, то школа дозволяє їй на уроці плести сітки.
"Якщо я бачу учня, який плете сітки, то не пройду повз таку дитину, щоб не подякувати їй. Юлія Дмитрівна дозволяє спецгрупі на своїх уроках плести сітки. Також чимала кількість учнів ходить плести сітки на перервах та після уроків", – зазначає Віктор Томяк.
Банка для донатів за посиланням
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
