"Зараз хочу бути корисною": донеччанка стала волонтеркою на Буковині

Ганна Яцун – переселенка з Донеччини. З чоловіком Олександром, двома дітьми та свекрухою вона знайшла прихисток у Кіцмані.

Про це жінка поділилася з кореспонденткою molbuk.ua



20 березня Ганна разом зі своєю сім’єю покинула рідну домівку. Жінка розповідає, що їхали сюди з сім’єю, як до нового й невідомого місця.

– Наша дорога на Кіцманщину тривала дві доби. Відгукнулися люди з села Ошихліби, запропонували нас прихистити. За це їм дуже вдячні… Після приїзду на Буковину мій чоловік поїхав воювати, бо не зміг тут довго сидіти, – каже Ганна.

Через певний час жінка знайшла гуртожиток сільськогосподарського технікуму, куди згодом переселилася з дітьми та свекрухою. Розповідає, що на новому місці захотіла допомогти людям, які також цього потребують.

– Зараз у цьому гуртожитку проживає майже сто людей – з Харкова, Миколаєва, Києва, Одеси, Чернігова та Донецька, ми як одна велика сім’я. Були складнощі під час переїзду, спочатку не витримували як морально, так і фізично. Залишили вдома багато речей, які зараз знадобилися б, але це насправді не проблема, – розповідає жінка.

"Не можу просто так сидіти"

Про товариство "Червоний Хрест" Ганна дізналася випадково. Зараз вона там видає гуманітарну допомогу, проводить зі спеціалістами заходи з психосоціальної підтримки дітей.

– Свою допомогу я пропонувала всюди, згодом мені зателефонувала керівниця організації "Червоний Хрест" й запропонувала до них приєднатися. Я з радістю відгукнулася, бо не могла сидіти без роботи. Хочу бути корисною. У вересні завдяки цій організації планую відвідати навчання з надання першої допомоги. Мені це цікаво, розумію, що це потрібно, – зазначає волонтерка.

"Сім’я і віра у перемогу - моя підтримка"

У Ганни двоє дітей. Тринадцятирічна донька Міра вже встигла закінчити музичну школу у Кіцмані. Син Єгор вступив до будівельного коледжу у Чернівцях. Розповідає, що спочатку дітям було складно, але зараз з’явилися нові друзі, тому все поступово налагоджується.

– Діти й очікування чоловіка, не дають скласти руки. Дякую Богу, є натхнення, є сили продовжувати роботу. Варто рухатися далі… Чекаємо перемоги! – додає волонтерка.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram