28 Пт. Прпп. Павла Фівейського та Іоанна Кущника. Прмч. Пансофія. Прп. Прохора.

Преподобний Павло Фівейський



Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, в місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато перетерпів від свого користолюбивого родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249-251) на християн, святий Павло дізнався про підступний задум віддати його в руки гонителів, тому покинув місто і віддалився у пустелю.

Оселившись в печері у підніжжі гори, преподобний Павло, нікому незнаний прожив 91 рік, молячись Богу безперестанно день і ніч. Їжею його були фініки і хліб, які приносив йому ворон. Одежею з пальмового віття захищався він від холоду і негоди. За промислом Божим, незадовго до кончини святого Павла, про нього дізнався преподобний Антоній Великий, який також подвизався в Фіваїдській пустелі. Преподобному Антонію одного разу прийшла думка про те, що напевно немає такого подвижника як він, і тоді він почув голос: “Антонію, є раб Божий, який досконаліший від тебе і раніше від тебе оселився в пустелі. Йди в глибину і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Преподобний вийшов назустріч Антонію, показавши цим приклад смирення. Старці назвали один одного по-імені, обнялися і довго спілкувалися. Під час розмови прилетів ворон і приніс для них обох хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію про свою кончину і заповів поховати його. Відійшов до Господа святий Павло під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків і апостолів, сходила до Бога. З пустелі прибігли два леви і викопали могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одежу з пальмового листя, відійшов у свою обитель. Цей одяг преподобний Антоній зберігав як велику святиню і одягав двічі на рік – на Пасху і П’ятидесятницю. Упокоївся преподобний Павло в 341 році, коли йому було 113 років. Він не заснував ні одної обителі, але в скорому часі після його кончини з’явилося багато таких, хто наслідував його життя і покрили пустелю обителями. Преподобний Павло вважається батьком православного чернецтва.



В XII ст. тіло святого Павла, по волі імператора Мануїла (1143-1180), було перенесене в Константинополь і покладене в Перелептській обителі Пресвятої Богородиці. Пізніше воно було перенесене у Венецію і, на кінець, в Угорщину в Офеї; частина глави знаходиться в Римі.

Преподобний Іоанн Кущник

Преподобний Іоанн Кущник народився і жив у Константинополі в V ст. Його батько Євтропій обіймав високу державну посаду в часи правління імператора Льва Великого (457–474). Іоанн був наймолодшим із трьох братів. Він любив читати, добре знав святоотцівську літературу, і батьки подарували йому Євангеліє. Згодом праведник таємно пішов у монастир “Неусипаючих”, де прийняв чернечий постриг.

Молодий чернець старанно ніс різні послухи, дивуючи братію своєю смиренністю, суворою стриманістю і терпінням у трудах. Минуло шість років, й Іоанна все частіше не давала спокою думка про залишених ним батьків. Попросивши в ігумена благословення, а у братії молитов, він вирушив додому.

Повернувшись до Константинополя, святий оселився біля воріт рідного дому в курені (кущі). Рідні не впізнали Іоанна. Йому довелося терпіти холод і спеку, всілякі утиски й образи ближніх. Його батько, бачачи жебрака, який лежить біля воріт, почав посилати йому їжу зі свого столу. “Велике терпіння у цього жебрака, — казав Євтропій. — Залишаючись без даху над головою, він переносить і зиму, і спеку, і мороз, і дощ; такі наслідують Царство Небесне. Заради нього Бог, можливо, й нас помилує, тому і направив його до нас…”.

Увесь цей час праведник не випускав з рук Святе Євангеліє, черпаючи з нього слова життя вічного. Так минуло три роки. Перед смертю святому явився Господь, відкривши, що через три дні завершиться його земне життя і більше не буде місця скорботам. Тільки тоді Іоанн відкрив свою таємницю рідним, показавши Євангеліє, подароване батьками. Впізнавши сина, батько і мати дуже зраділи, разом з тим сумуючи, що він так довго терпів злигодні біля воріт рідного дому. Святий Іоанн заповідав батькам поховати його на місці, де стояла його куща, і покласти в труну в жебрацькому руб’ї, яке він носив за життя.

На спомин про свого сина, який відійшов до Господа у віці 25 років, на місці його останніх подвигів батьки спорудили храм, а при ньому будинок для прочан.

Святі мощі Іоанна Кущника нині перебувають у Римі. А голова праведника — у м. Безансон (Франція). Святиню було перенесено туди ще в XII ст. і відтоді вона благоговійно зберігається місцевими жителями.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram