«Віддають хвіртки за могоричі»: яких збитків наробили на Буковині в ніч на Андрія – фото

У деяких селах Чернівецької області до сих пір збереглася традиція у ніч на Андрія, 13 грудня, заподіяти шкоду тим обійстям, де є дівчата на виданні.

Як повідомляє molbuk.ua, щонайменше у трьох громадах Буковини цієї ночі молоді хлопці, за традицією, таємно знімали хвіртки або ворота на подвір’ях, де проживають молоді дівчата.



Зокрема, такий інцидент стався у селі Подвірне Дністровського району.

Користувачі соцмереж діляться світлинами із зниклими цієї ночі хвіртками.



Одну з таких хвірток знайшли прив’язаною до дорожного знаку при в’їзді до села Подвірне.



Голова Мамалигівської громади Аркадій Шова у коментарі кореспонденту molbuk.ua сказав, що в його громаді традиція бешкетувати у ніч на Андрія збереглася.

"Хвіртки знімали, але не скрізь, а лише там, де є молоді дівчата. Сьогодні об’їздив кілька сіл, люди говорять про цю традицію... Традиційно, віддають хвіртки за могоричі – щоб дівчата були здорові, красиві і щоб щасливо виходили заміж", – розповів А. Шова.

У Рукшинській громаді на Хотинщині цієї ночі також бешкетували. Зокрема, у селі виставили "викрадені" хвіртки в одному місці. Про це кореспонденту molbuk.ua повідомив голова громади Олег Горбатюк.

Фото Олега Горбатюка

Збереглася традиція робити збитки у ніч на Андрія і у Великокучурівській громаді. Про це molbuk.ua розповів її голова Василь Тодоренчук.

"Повідомлень про масштабні збитки не було, казусів теж. В розумних межах – так. Якщо в когось зняли хвіртку, то сховали недалеко", – розповів голова громади.

"Хвіртки дорогі, хлопці вже не хочуть "попадати" на гроші. А хлопці вже ліниві, на підйом "важкі". Традиція частково живе, але вже не така масштабна, як була раніше", – додав Тодоренчук.

Раніше, каже голова громади, хвіртки виносили далеко за межі села, ворота чіпляли на мостах.

"Але сьогодні у мене, принаймні, хвіртка є", – жартома сказав Тодоренчук.

"Молодь уже не та"

У багатьох селах Буковини традиція бешкетувати на Андрія вже призабута, кажуть керівники громад.

"Не чув такого, щоб знімали хвіртки. Тихо було останні роки, не чув, щоб таке робили. Знову ж таки, молодь уже не та", – сказав керівник Недобоївської громади Юрій Юзва.

"На цей момент у мене немає даних про такі випадки. У нашій громаді я не чув такого", – повідомив Іван Ковалюк, голова Вікнянської громади.

"Не знаю, чи на щастя, чи на жаль, але все відходить у вічність... У нас осучаснене село, майже місто. У запрутських селах, на жаль, хлопці ці традиції не продовжують", – повідомила голова Мамаївської громади Наталія Катрюк.

Що кажуть у поліції

Упродовж минулої ночі до правоохоронців Буковини не надходило жодного повідомлення про викрадення хвірток чи воріт або інших хуліганських дій, пов’язаних із святкуванням Андрія.

Про це кореспонденту molbuk.ua повідомили у прес-службі патрульної поліції Чернівецької області.

Що відомо про традицію

Про те, як святкувалося Андрія в Садгорі понад 50 років тому, пригадують Ольга Ланівська та Домка Козуб:

– Всі господарі тієї ночі пильно стежили за своїм господарством, на Андрія хлопці чого тільки не вигадували, аби заподіяти шкоду дівчині, котра їм чимось не догодила, – розповідає пані Оля. – Найчастіше крали хвіртки та ворота. Пам’ятаю, як на ранок всім селом шукали свої хвіртки. Де тільки їх не ховали – і на кладовищі, і в річку кидали, часом міняли хвіртки на різних кінцях села. Хто з господарів не міг пильнувати всю ніч, в’язав хвіртку та браму дротом або знімав її сам та ніс до себе до хати. Траплялося таке, що свою хвіртку вдавалося знайти лишень навесні, коли танула крига на річці. Не один господар тоді клав собі нову хвіртку. Шкода, що зараз не дотримуються тих добрих традицій, тепер молодики крадуть хвіртки у всіх підряд, аби тільки розважитись. Ось треба сказати сину, щоби прив’язав і мою.

– На Андрія хлопці робили все, – продовжує пані Домка. – Кидали до комина каміння або пускали горобців. А хвіртку можна було знайти у сусіда на даху, у власній стайні виявити чужого коня. Дівчата ворожили на свого судженого, наприклад, перетягували дорогу товстими нитками – хто першим перерве нитку, той і є її долею. Ще питали після заходу сонця у першого зустрічного чоловіка його ім’я – вірили, що так зватимуть і чоловіка.

Пригадується кумедний випадок із моїм братом. Якось на Андрія він порався біля хати – дивиться, а повз нього пролетів чужий чобіт: сусідка ворожила, кидала чобіт через свою хату, хотіла знати, звідкіля чекати долі, – з посмішкою каже Домка Миколаївна. – Він не розгубився, почистив чобіт та й поклав собі до майстерні, до речі, він лагодив на селі взуття. А через кілька днів до нього звернулася сусідка з проханням зробити чобіт до пари, бо один десь посіяла. Як же вона здивувалася, коли вже за кілька днів побачила "майстерну роботу" мого брата.

Вранці на селі був такий сміх – то у сусіда на даху коза прив’язана, то віз на даху стоїть. Крали і туалети, часом кидали до туалетів дріжджі, – бешкетували, кому скільки вистачало фантазії.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram