Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

20. Пн. Мч. Созонта. Прпмч. Макарія Канів.

Святий мученик Созонт



Святий мученик Созонт жив у Кілікії і був пастухом. Прийшовши одного разу в приморське місто Помпеополь, він побачив урочисте святкування на честь язичницьких богів, в якому правитель міста примушував брати участь і християн.

Боголюбивий Созонт не міг стерпіти наруги віри Христової. У пориві обурення увійшов він уночі в язичницький храм, де стояв шанований золотий ідол у вигляді людини.

Він відняв у ідола руку і, роздробивши її на шматки, роздав убогим. На наступний день усе місто прийшло в сум'яття, коли з'ясувалася пропажа руки ідола.

Святий Созонт прийшов до правителя і оголосив, що він відняв золоту руку, щоб дізнатися силу їхнього бога. "Тепер я дізнався, що бог ваш безсилий. Та і як він, німий і бездушний, може чинити опір? Якби він був живий і істинний, то не дав би образити себе", - сказав святий.

Правитель наказав мучити Созонта. Його так побили залізними палицями, що роздрібнили навіть кістки. Мученицький вінець святий прийняв в 304 р. Його тіло хотіли спалити, але Господь послав дощ, котрий згасив полум'я. Християни з честю поховали святого мученика і біля труни його відбувалося безліч зцілень.



Святий преподобномученик Макарій

Святий преподобномученик Макарій народився в 1605 р. в місті Овручі Волинської губернії, у сім’ї Токаревських, відомих ревнителів святого православ’я. З дитинства він навчався при Успенському Овруцькому монастирі, де прийняв чернецтво і пройшов усі стадії монастирського послуху й духовного росту, починаючи з послушника і закінчуючи архімандритом. У 1660 р. архімандрит Макарій став настоятелем Овруцького монастиря. Понад десять років йому прийшлося вести безперервну боротьбу з домініканцями (латино-поляками), які різними способами старалися відібрати в ченців належні їм землі та інше майно, тим самим хотіли заставити братію покинути монастир. Тільки в 1671 р., після спустошення Овруча татарами, святий архімандрит Макарій покинув монастир, у якому не залишилося жодного ченця, і відправився для духовних подвигів у Києво-Печерську лавру. Але такі захисники православ’я, як преподобномученик Макарій, були потрібні не тільки в Києві, а більше всього на підступах до Києва. Тодішній Київський митрополит Иосиф (Нелюбович-Тукальський) призначив архімандрита Макарія настоятелем Канівського монастиря. У Канівському монастирі в 1672 р. знайшов притулок син Богдана Хмельницького — Юрій. Гетьман Правобережної України Петро Дорошенко, який у 1675 р. покинув Туреччину, прийняв російське підданство не без поради преподобномученика, теж часто відвідував Канівського настоятеля. У відповідь на цю "зраду" турецькі правителі послали на Україну війська, які 4 вересня 1678 р. вдерлися в Канівський монастир. Святий Макарій зустрів ворогів на паперті храму. Турки вимагали від преподобного видати їм монастирську утвар і цінні речі. Почувши відповідь святого, що всі наші вічні скарби на небі, вони повісили настоятеля за руки і за ноги між двома стовпами. Через два дні преподобномученику відрубали голову (7 вересня 1678 р.). Свідки мученицької смерті архімандрита Макарія занесли його тіло в монастирську церкву, у якій, для безпечності, закрилися. Однак турки, повернувшись, побачили в тому велику духовну силу єдності та самовідданості віруючого народу, вирішили підпалити храм і всіх, хто в ньому закрився. Так віддавали життя за віру й братство наші предки. Святе тіло преподобномученика Макарія Канівського поховали під жертовником того ж храму. У 1942 р. мощі були перенесені в Троїцьку церкву м. Черкас, а з 1965 р. вони знаходяться в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці того ж міста.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram