Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

15. Ср. +Прпп. Антонія і Феодосія Печерських.



15 вересня православний світ вшановує пам’ять преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Ці угодники Божі є засновниками та покровителями монашества на Святій Русі. Вони заклали фундамент строгого духовного життя наших предків, показали приклад братолюбства. Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала взірцем для інших монастирів і мала велике значення для развитку Православ’я на Русі.

Народився Антоній 983 року в селянській родині у Любечі, що на Чернігівщині. У святому Хрещенні був названий Антипою. Батьки відзначалися великою побожністю та благочестям, тому від дитинства прищепили християнську віру синові. З юних літ він усамітнювався для молитви. Бажаючи самітного життя, юний Антипа, мабуть, під впливом місцевого священика-грека почав мріяти про Афон.



Божим промислом мрія Антипи збулася, і він невдовзі потрапив на Святу гору, де вже у VIII ст. жили християнські пустельники. Там юнак обрав собі духовним наставником старця Феоктиста. Старець побачив у юнака здібності до монашого подвигу і здійснив чин постригу та надав новопостриженому чернече ім’я Антоній. Коли він здобув духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб ішов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні.

Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився у двосажневій печері, викопаній пресвітером Іларіоном. Це було в 1051 р. Тут Антоній продовжував суворе чернече життя, яким славився на Афоні. Незабаром слава про нього рознеслася не лише по Києву, але й по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий священик Никон, другим – Феодосій.

Преподобний Феодосій народився у просвіченій християнською вірою благочестивій родині княжого службовця у Василькові. Невдовзі, за повелінням князя, батьки переселилися в м. Курськ. Юнак ріс у премудрості та любові Божій, щодня ходив до храму і з величезною увагою слухав там Божественну Літургію. Залюбки читав духовні книги, передусім Святе Євангеліє. Усі дивувалися премудрості й розуму юнака, а він уже тоді почав думати, як постригтися в ченці, юний розум уже був спрямований на пошуки власного спасіння. Невдовзі він наважився залишити і матір (батько вже помер), і рідне місто та з’явився в Київ до преподобного Антонія.

Коли число сподвижників Антонія зросло до 12, він віддалився на сусідню гору, вирив собі тут печеру і став трудитися в затворі. Феодосій залишився на колишньому місці; скоро він був обраний братією ігуменом і почав старатися про установу правильного спільножительства за уставом цареградського Студійського монастиря. Сам преподобний був у всьому прикладом для братії: носив воду, рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, раніше за всіх приходив до церкви і на монастирські роботи. Окрім аскетичних подвигів, преподобний Феодосій відрізнявся великим милосердям до бідних і любов’ю до духовної освіти, прагнув прихилити до них і свою братію. В обителі він влаштував особливий будинок для проживання убогих, сліпих, розслаблених і на утримування їх виділяв десяту частку монастирських прибутків. Крім того, щосуботи посилав цілий віз хліба ув’язненим.

Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель зробилася зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Української Церкви. З її стін виходили знамениті архіпастирі, ревні проповідники віри і чудові письменники.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram