Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

26. Чт. Прп. Максима Іспов.

Преподобний Максим Сповідник



Преподобний Максим Cповідник народився в Константинополі близько 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. В юності він здобув різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим поступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 – 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився до Хрисопольської обителі (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням він незабаром придбав любов братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за власними його словами, "залишався простим ченцем". У 633 році на прохання одного богослова, майбутнього святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам'ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Святий Софроній став відомий на той час як непримиренний противник монофелітської єресі. Після того, як IV Вселенський Собор (451 р.) засудив монофізитів, які сповідували одну (Божественну) природу в Господі Ісусі Христі, єретиками-монофелітами було введено поняття єдиної Божественної волі і єдиної (Божественної) дії, що приводило до визнання відкинутого монофізитського псевдовчення. Монофелітство знайшло численних прихильників у Вірменії, Сирії, Єгипті. Єресь, яка підсилювалася національною ворожнечею, стала серйозною загрозою церковній єдності Сходу. Боротьба Православ'я з єресю особливо ускладнилася тим, що до 630 року три патріарші престоли на Православному Сході були зайняті монофізитами: Константинопольський – Сергієм, Антіохійський – Афанасієм, Александрійський – Киром.



Шлях преподобного Максима з Константинополя до Олександрії лежав через Крит, де і почалася його проповідницька діяльність. Там він зіткнувся з єпископатом, який дотримувався єретичних поглядів Севера та Несторія. В Александрії та її околицях преподобний провів близько 6 років. В 638 році імператор Іраклій разом з патріархом Сергієм, прагнучи зменшити віросповідні розбіжності, видав указ, так званий "Екфесіс" – "Виклад віри", який остаточно повелівав сповідувати вчення про одну волю при двох природах Спасителя. Захищаючи Православ'я, преподобний Максим проповідував серед людей різних чинів і суспільних станів, і бесіди ці мали успіх. "Не тільки клір і всі єпископи, але і народ, і всі світські начальники відчували в собі якийсь незборимий потяг до нього", - свідчить його житіє.

В кінці 638 року помер патріарх Сергій, а в 641 році – імператор Іраклій. Імператорський престол зайняв жорстокий Констанс II (642 – 668), відвертий прихильник монофелітів. Посилилися напади єретиків на Православ'я. Преподобний Максим пішов до Карфагену і проповідував у ньому і околицях ще 5 років. Коли туди прибув наступник патріарха Сергія патріарх Пір, який покинув Константинополь через придворні інтриги, за переконаннями монофеліт, між ним і преподобним Максимом в червні 645 року відбувся відкритий диспут, на якому Пір всенародно визнав свої помилки і побажав навіть вручити папі Феодору письмове зречення від них. Преподобний Максим разом з Піром відправилися до Риму, де папа Феодор прийняв покаяння колишнього патріарха і відновив його в сані.

У 647 році преподобний Максим повернувся до Африки. Там на соборах єпископів монофелітство засуджувалося як єресь. У 648 р. замість "Екфесіса" вийшов новий указ, складений, за наказом Констянтина, константинопольським патріархом Павлом – "Типос" – "Зразок віри", який забороняв всякі міркування так само як і про одну волю, так і про дві волі при визнанні двох природ Господа Ісуса Христа. Тоді преподобний Максим звернувся до папи Римського Мартина I (649 – 654), наступника папи Феодора, з проханням винести питання про монофелітство на соборне обговорення всієї Церкви. У жовтні 649 року був зібраний Латеранський Собор, на якому було присутньо 150 західних єпископів і 37 представників Православного Сходу, серед яких знаходився і преподобний Максим Сповідник. Собор засудив монофелітство, а його захисники – Константинопольські патріархи Сергій, Павло і Пір, були віддані анафемі.

Коли Констанс II отримав визначення Собору, він наказав схопити і папу Мартина, і преподобного Максима. Цей наказ був виконаний через п'ять років, в 654 році. Преподобного Максима звинуватили в державній зраді і ув'язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений в Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями віддали на жорстокі тортури: кожному відрізали язика і усікли праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь явив чудо: всі вони змогли говорити і писати.

Преподобний Максим передбачив свою смерть (+13 серпня 662 року). Він залишив Церкві велику Богословську спадщину. Його екзегетичні праці містять пояснення важких місць зі Священного Писання, тлумачення молитви Господньої і 59-го псалма, схолії до творів священномученика Дионісія Ареопагіта (+96; пам'ять 3 жовтня) і святителя Григорія Богослова (+389, пам'ять 25 січня). До екзегетики відноситься також пояснення Богослужіння – "Містагогія" ("Введення про таїнство").

До догматичних праць преподобного відносяться: виклад його диспуту з Піром, декілька трактатів і листи до різних осіб. У них міститься виклад Православного вчення про Божественну сутність та іпостась, про Боговтілення і про обоження людської природи.

Преподобному Максиму належать і антропологічні праці. Він розглядає природу душі і її свідомо-особисте існування після смерті людини. Серед моральних творів особливо важливі "Розділи про любов". Преподобний Максим написав також три гімни в кращих традиціях церковної гімнографії, які беруть початок від святителя Григорія Богослова.

Богослів'я преподобного Максима Сповідника, засноване на духовному досвідченому знанні великих отців-пустельників, яке використовувало мистецтво діалектики, розроблене дохристиянською філософією, було продовжене і розвинене в працях преподобного Симеона Нового Богослова (+1021; пам'ять 12 березня) і святителя Григорія Палами (+бл. 1360; пам'ять 14 листопада).

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram