Територію селища Глибока було заселено здавна. На високому мисі в урочищі Замчище досліджено рештки глинобитних жителів поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.). В добу раннього заліза (VIII—VII століття до н. е.) на мисі існувало городище з трьома лініями валів та ровів, яке було заселено й в слов'янські часи.

За літописними даними, у долині, де тепер розташоване селище, на Чорній Поляні в 1359 році молдовське військо здобуло перемогу над поляками.



Перша письмова згадка про Глибоку датована 1438 роком. Вона подана, як запустіла місцевість на "Чорній Поляні", а в грамоті цього ж року молдовський господар Ілля I наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. Напевно, тоді і виникло село Глибока, назва якого походить від місця його розташування — селище лежить у глибокій улоговині.

1490 року в літописах згадується про те, що церква Глибокої увійшла до Радівецької єпархії, а в 1491 році молдовський господар Штефан ІІІ своєю грамотою ствердив передачу села Глибока придворному Юдці. Протягом довгого часу Глибока зі своїми землями і угіддями була власністю феодалів і монастирів, а поселення пребувало в особистій залежності від них. Феодальний гніт посилювався національним поневоленням.

Про багаторічну боротьбу проти османського гніту в народі існує чимало переказів. В одному з них розповідається, що в 1621 році козацький загін, очолений Миколою Мельником, разом з селянами Глибокої довгий час захищав Замчище від османів. Пізніше їм удалося вийти з нерівного бою без особливих втрат.

В 1774 році Глибока, як і вся Буковина, перейшла від Османської імперії під владу Габсбурзької монархії. На цей час в Глибоці проживало близько 30 сімей. Село як і раніше часто перепродувалося поміщиками. Селяни ж при цьому залишалися в особистій залежності від панів, відробляли на їх користь панщину та інші феодальні повинності. Зокрема, в 1782 році кожний селянин мусив здати протягом року десяту частину врожаю, одну курку, міток пряжі та відробити 34 дні панщини. Кріпаки зобов'язані були також збирати для поміщика сіно, своїм тяглом орати землю, по одному дню весною і восени відробляти кіньми на різних роботах, ремонтувати панські будівлі, привозити врожай з панського поля. Щоб виконати всі ці повинності, селянам фактично треба було працювати не 34 дні, а майже втроє більше.

У 1812 році власник Глибокої здав село в оренду Івоніці Вітану, який примушував селян виконувати надмірну панщину, бив їх, загарбав 12 фальч орної землі і 10 пражин общинних пасовиськ. 1814 року за відмовлення виконувати додаткову панщину на молотьбі були жорстоко побиті 11 селян. Тоді втекло до Молдовського князівства 18 сімей. За даними подвірних книг, у 1815 році в Глибоці був 131 двір, з них 13 пустувало, бо господарі залишили село через непосильні побори та утиски.

У 1834 році з 110 селянських господарств 41 мало від 9 до 15 фальч землі, 20 — від 5 до 9, 22 — від 1 до 5 і 27 господарств халупників мали менше, ніж по 1 фальчі землі. Із загальної площі землі общинного користування третина була під луками та пасовиськами, якими ще з 1786 року селяни користувалися спільно з поміщиком. Проте поміщики завжди намагалися привласнити ці землі. Наприклад, у 1823 році поміщик Михайло фон Туркул привласнив їх, хоч судові та адміністративні органи формально визнали належність цих земель сільській общині і зобов'язували його повернути їх селянам. Господар маєтку 1840 року захопив, а в 1856 році разом з маєтком продав і селянські землі. Незважаючи на скарги і протести селян, новий власник здав ці землі в оренду німецьким колоністам.

Зневірившись у можливості повернути загарбані землі за допомогою урядових органів, селяни самовільно повернули їх для випасу худоби. Крайове управління розцінило цей вчинок як бунтарський, і на вимогу поміщика в Глибоку прибули солдати і офіцери, які суворо розправилися з селянами і повернули землю поміщикові. Обурливість і облудність цього вчинку властей, ще й в тому, що на селян поклали витрати на утримання карателів.

Не допомогла селянам і їхня скарга імператорові Францу Йосифу I (13 серпня 1862 року). Землемір, який прибув у село, щоб розмежувати селянські і поміщицькі землі, поділив їх так, що селяни остаточно позбавились права на пасовиська, за які вони боролись протягом майже 50 років. Щоб надати цьому акту вигляду законності, крайова рада зобов'язала поміщика дати за захоплені селянські землі жалюгідний викуп.

Після реформи 1848 року, селяни Глибоки змушені були викуповувати свої землі. Лише у другій половині XIX ст. після відміни панщини виникли сприятливі умови для економічного розвитку краю. 1857 року в селищі будується спиртовий завод, а в 1869 році починається будівництво залізниці Чернівці — Вадул Сирет — Сучава — відтинку Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, яка пройшла через Глибоку. В 1883 році відкрита станція Глибока-Буковинська.

Як виглядала Глибока у 90-х роках минулого століття: рідкісне відео



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram