Невідома Буковина: як зароджувався студентський рух у Чернівцях

На початку минулого століття студентське життя на Буковині почало активно розвиватися, Чернівці стали своєрідним східним Гайдельбергом. Студентська молодь у ті часи захоплювалась різними "буршівськими" товариствами.

Про це йдеться у книзі "Буковина: її минуле і сучасне" (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).



Багато українських студентів, приваблені блиском тих товариство, вступали до різних міжнародних "буршеншафтів", серед яких корпорації "Австрія" і "Готія" були найбільшими. У них визначну роль відіграли українські студенти С. Канюк, Яворський та інші.

Щоб не пропадала українська молодь по чужих середовищах і щоб задовольнити войовничі бажання особливо міського елементу, створили українські корпорації на зразок німецьких "буршеншафтів". Важливим моментом при їхньому створенні було те, що їм надало чисто український характер, дотримуючись світлих традицій козацьких часів.

Устрій українських корпорацій своєю формою і товариською атмосферою нагадували правильник "Війська Запорозького" (Генеральна Рада Козацька, кіш, присяга, побратимство тощо).

Практика й устрій українських корпорацій на Буковині відіграли певну роль в студентському житті.

Члени товариство поділялися на :

а) звичайних: юнаки, козаки, неактивні козаки, батьки;

б) надзвичайних: почесні батьки, допомагаючі члени і "конкнайпанти".

Молодий студент, який вступав до академічного козацтва як юнак, складав присягу на барви козацтва (мазепинка і юнацька стрічка) та на шаблі: зобов’язувався повинуватися приписам статуту, правильника, розпорядженням стариши і "завсіди стояти на сторожі інтересів української нації та в обороні українського народу". Присягу приймав старший козацтва в присутності всієї старшини. Кожен юнак вибирав собі побратима – козака, який виховував його в товарисько-суспільному дусі і при потребі заступав його на Раді Козацькій.

Велику увагу присвячували корпорації вихованню своїх членів. Звертаючись до українських лицарських традицій; козацтва на Буковині загартовували дух і тіло. Тому спорт відіграв першорядну роль. Спеціальною ділянкою товариств були вправи двобою на шаблях. Таким шляхом виховано відважних і войовничих членів, які під час Визвольних Змагань відповідно відзначили себе хоробрістю. Також у мирний час члени корпорацій гідно протиставлялися окупантам. Скажімо, у статуті товариства "Запороже" було зазначено: "Запорожець зобов’язаний реагувати на місці на всяку образу українського народу і його особистої гідності, навіть, якби згори бачив, що стоїть перед ворожою перевагою, бо не в певній побіді лежить сатисфакція, а у гідності і відважній реакції".

На подібних принципах виховувались і члени товариства "Чорноморе". В. Гнідий ось як визначає завдання цього товариства: "виховувати своїх членів на гідних і чесних українських громадян, вести всебічну моральну, культурну та матеріальну допомогу своїх членам в їх бажанні набувати вищої освіти; підняти боротьбу за культурні і політичні права українського народу; боротися проти денаціоналізуючих бажань окупаційної румунської влади".

Типовим виявом товариського життя для корпорацій був "пир", що на студентському жаргоні називали "кнайпою". Студентський "пир" складався з офіційної частини, в якій старший козацтва промовляв на патріотично-виховну тему, після чого всі співали своєрідний студентський гімн: "О, Україно, о, люба Ненько...". Неофіційну частину було присвячено розвазі й забаві; на ній менше зверталося уваги на практиковану дисципліну. В 30-х роках занепав колись відомий парадовий вихід у місто, так званий "бумель", коли всі члени корпорації організованим походом на чолі із старшиною, маніфестували вулицями Чернівців. Найбільш популярними були курси танців із вечірками, продовженими вечорами і "маланками", що їх організовували щороку обидва козацтва.

При обох козацтвах існували передстудентські організації: так звані проюнацтва або "профуксії", які гуртували учнів вищих гімназійних класів і виховували їх в національному та корпоративному дусі. Ці організації були таємними; кожен член мав своє псевдо, бо шкільна влада забороняла учням належати до подібних організацій. Українські проюнацтва мали свої відзнаки – ті самі, що й козацтва, тільки із зеленими краями, свій герб і свій ключ. Їхні статути і правильники були зроблені на взірець козацтв.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram