У Чернівецькому обласному центрі еколого-натуралістичної творчості – велика кількість різних видів рослин. А ще тут мешкає кілька десятків тварин.
Про це йдеться у публікації "МБ".
Серед них – в’єтнамська свинка Хрюня, цап Мефодій, баран, вівця, нутрії Нора, Кузя та їхні нащадки, кролики, пухові та кучеряві кури, павичі, фазани, качки-мандаринки, черепахи, рибки, бджоли...
А місяць тому, саме перед 8 березня, коза Марфа (її, як і Хрюню, сюди передав "Фельдман-Екопарк", що на Харківщині) народила двох гарненьких козенят. Працівники жартують, що це Марфа їм такий подарунок зробила до Восьмого березня. В одного козеняти – повністю чорного – вже почали прорізатися ріжки. Інше – з чорно-білою мордочкою – поки що безроге. Козенята дуже радіють відвідувачам і, почувши голоси, весело стрибають та стукають копитцями об клітку. Звідусіль чується "хрю-хрю", "мееее", "беее", "ко-ко-ко"…
Цапові Мефодію через кепський норов підпиляли роги
Загалом усі тваринки помітно тішаться спілкуванню. Коли ми підходимо до родини нутрій, схожих на велетенських шерстистих пацюків, вони відразу підбігають до краю клітки і вичікувально дивляться. Звертаю увагу на їхні зуби: вони помаранчевого кольору! Я спочатку подумала, що це залишки моркви на зубах, та фахівці центру пояснили, що це такий колір від природи.
Потім заступниця директора з виховної роботи Тетяна Чебан приносить гостинці (нарізану моркву), і пропонує мені погодувати нутрій. Простягаю тваринам шматочки, і просто вражає, як вони вихоплюють їх і, притримуючи лапками, діловито жують. За хвилину уже всі шість нутрій вишикувалися стоячи в ряд, мов солдатики, з морквою в лапках.
"Коли ми лише завели у центрі нутрій, я їх побоювалася, – зізнається заступниця директора з навчально-методичної роботи центру Любов Черлінка. – Але почала давати їм їсти і потроху звикла до них, навіть полюбила. За ними дуже цікаво спостерігати. Помітила, що вони все, що їдять, перед вживанням люблять помити у басейні. Днями приходили до нас дітки на екскурсію. Одна дівчинка побачила, що нутрія миє їжу, і поцікавилася: "А що, вони також бояться санепідемстанції?" Це було кумедно.
А ще я помітила, що наша нутрія-самиця домінує над самцем. Він розмірами менший за неї, от вона й почувається лідеркою. Якось кидала їм шкурки від дині, то самка все забирала від свого кавалера, потопче їх у багнюці і залишає. А самець ті шкурки підбере та й піде, бідолашний, тими ручками-лапками їх полоскати. Наші нутрії дуже ручні, але пальці до них сунути небезпечно. Ми завжди наголошуємо діткам щодо дотримання техніки безпеки".
Підходимо далі до фазанів. І тут помічаємо "гендерну несправедливість".
"Ось, дивіться, який самець гарний, різнокольоровий, так, наче його пензликом пофарбували, – звертає увагу працівниця центру. – А самичка – непоказна, сіренька".
Те саме й з павичами: красень-павич гордо поглядав на нас зі свого будиночка, а сіра самка скромно сиділа в куточку. Утім, як ми не вмовляли павича розпустити свого розкішного хвоста для фотографії, він так і не погодився.
Погодували морквою і цапа Мефодія. З’ясувалося, у нього дещо кепський норов. Раніше він мешкав у одній клітці із бараном та вівцею. Але, за словами працівників центру, так їх тероризував, що його були змушені відселити в окремі "апартаменти". Утім, капосний Мефодій і тут не заспокоївся: гатив рогами у стіни, поки клітку не пообкладали дошками і не обпиляли йому роги. Зараз він більш-менш сумирний, але пальці до нього в клітку також краще не засовувати.
Пригощаємо морквою і близько десятка декоративних кроликів та милуємося черепашкою, яка мирно плаває в невеличкому басейні.
"Шукаємо спонсорів та волонтерів"
Усе це відбувається на території контактного зоомайданчика, названого на честь загиблого Героя Небесної Сотні з Чернівців Василя Аксенина. Він також дуже любив тварин і вдома завжди тримав велику кількість різноманітної живності. Тож не дивно, що майданчик назвали на його честь. Часто тут бувають і сини героя – Юрій та Богдан Аксенини. Майданчик створений для реабілітації людей з інвалідністю, дітей родин бійців ООС та всіх охочих буковинців. Тут відвідувачі можуть поспілкуватися з тваринками, погодувати і навіть вигуляти деяких із них – наприклад, маленьких козенят.
Локація була створена у 2018 році і відразу стала дуже популярною: протягом наступного року її відвідало більше двох тисяч школярів з усієї області. На жаль, із початком карантину кількість відвідувачів довелося суттєво обмежити, а у період локдауну і зовсім припинити візити. Тваринки, які звикли до дитячої уваги, засумували: їм не вистачає спілкування. Тож зараз, коли відвідування центру невеликими групами вже дозволене, до закладу знову запрошують школярів.
"Коли ми тільки відкрили майданчик, у нас було стільки планів, натхнення! – розповідає Любов Черлінка. –Ми поповнили наш "зоопарк" багатьма тваринками, облаштували їм нові оселі та локації для вигулу. Придумали вікторини, челенджі та інші цікавинки для маленьких відвідувачів. Щодня сюди приходило стільки діток, що тваринки аж втомлювалися від такої посиленої уваги. А потім почався карантин, і екскурсії довелося припинити. А тим часом наші крилаті та чотирилапі вихованці, які звикли до того, що з ними постійно спілкуються, годують, а деяких гладять та навіть вигулюють, засумували. Тому запрошуємо діток приходити до центру і розважити наших тваринок. Тим паче, що зараз дозволена екскурсія групою по 5 дітей. Також для безпеки ми облаштували "зелені класи". Це альтанки у дворі центру, в яких можна проводити гурткові заняття".
Любов Василівна зізнається: хоч як стараються працівники забезпечити заклад усім необхідним, проте фінансів не вистачає.
"Через карантин та брак фінансування довелося зменшити кількість тварин. Наприклад, раніше у нас було більше 10 акваріумів з різними видами рибок, багато папуг, шиншил… Але не вистачає ні коштів, ні рук за ними доглядати. За рибками, наприклад, доглядали вихованці гуртка "Юні акваріумісти". Дітки разом із керівником гуртка чистили акваріуми, годували рибок. Зараз через карантин вихованці не мають змоги це робити, а наших рук на все не вистачає, тож кількість акваріумів поступово зменшилася", – пояснює пані Любов.
"Ми намагаємося самі забезпечувати харчуванням тварин, – провадить заступниця директора. – Неподалік на вулиці О. Кошового знаходиться кормова база центру – науково-дослідна ділянка, на якій юннати проводять різноманітні досліди, там ростуть рідкісні рослини, а також ми висіюємо кукурудзу, люцерну. Маємо у поміч маленький тракторець. Тобто стараємося давати собі раду. Раніше у нас був меценат – власник сусіднього магазину, який нам із пекарні давав сухий хліб. Тоді було дуже добре – тварини по-справжньому були нагодовані. А зараз кошти хоч і виділяють, та їх не вистачає для того, щоб утримати центр у такому стані, як хотілося би. Бо це ж у нас справжнє велике домашнє господарство. Тому шукаємо спонсорів, меценатів, волонтерів, які би могли допомогти центру грошима або харчами для тварин".
Уже цієї неділі – 24 листопада – у Чернівцях, за сприянням "Словацько-Українського культурно-освітнього товариства", відбудеться зустріч із представниками освітньої програми Free Student.
22 серпня 2023 року Президент України підписав закон, що стосується обов’язкового облаштування бомбосховищ у новобудовах. Як відреагували на ці зміни забудовники й що вони вважають пріоритетним у процесі зведення своїх новобудов, ми поцікавилися у Василя Воєвідка, генерального директора відділу продажів будівельної компанії "Родоліт".
В Україні є чимало компаній, що працюють в галузі архітектурного проєктування та дизайну. У міру того, як між ними зростає конкуренція, підвищується і професійний рівень архітектурних бюро. Про особливості роботи одного з таких чернівецьких бюро ми розпитали у Дарії Олексюк, операційного директора бюро архітектури та дизайну DAR group&partners.
0
15 587
