Преподобномученик Никон, єпископ
Преподобномученик Никон народився в Неаполі. Його батько був язичником, а мати - християнкою. Змужнівши, Никон залишався язичником. Він служив вояком і відрізнявся надзвичайною хоробрістю і силою. Одного разу Никон зі своїм загоном був оточений ворогами. У смертельній небезпеці він згадав християнські настанови матері і, поклавши на себе хресним знаменням, помолився Богу, обіцяючи у разі порятунку хреститися. Він уникнув неминучої смерті і, повернувшись додому, з благословення матері, вирушив на пошуки священика, що було нелегкою справою за часів гонінь. На кораблі святий Никон добрався до острова Хіос, зійшов там на високу гору і 8 днів перебував в посту і молитві, просячи Господа допомогти йому. У сонному видінні святому Никону з'явився Ангел Божий, що вказав йому шлях. Святий Никон попрямував на гору Ганос, де ховалося багато ченців, очолюваних Феодосієм, єпископом Кізичеським. Від єпископа святої Никон прийняв таїнство Хрещення і Ангельський образ. Поселившись в печерному храмі, святий Никон був прикладом для всієї братії. Коли преподобний Никон пробув на горі три роки, єпископу було одкровення від Ангела, щоб він присвятив преподобного Никона в сан єпископа і велів переселитися з усіма ченцями в сицилійську область. Єпископ Феодосії виконав це і, доручивши святому Никону 190 ченців, помер. Поховавши єпископа Феодосія, святитель Никон відплив з братією на кораблі в Сицилію, рятуючись від наближалися варварів. За Божу зволення святитель Никон побував в рідному Неаполі. Він застав там в живих свою матір і провів разом з нею останні дні її життя. Мати, побачивши його, зі сльозами радості впала йому на груди і цілувала його. Створивши земний уклін, вона сказала: "Дякую Пресвяте Ім'я Твоє, Господи, що Ти привів мене побачити сина мого в ангельський образ і єпископському гідність, і нині, Владико мій, почуй мене, рабу Твою, і прийми душу мою в Твої руки". Створивши цю молитву, праведна жінка померла. Присутні прославили Бога і поховали її зі співами псалмів.
По місту пронісся слух про приїзд святого Никона, і дев'ять воїнів, його колишніх соратників, прийшли побачитися з ним. Після бесіди зі святителем вони увірували і хрестилися і пішли за ним в Сицилію. Прибувши на острів, святитель Никон оселився разом з ченцями в пустельному місці, називався Гігія, неподалік від річки Асінос. Минуло багато років, і знову почалися гоніння на християн. Правителю Сицилії Квінтіану повідомили, що неподалік з численною братією живе єпископ Никон. Всі 199 монахів були схоплені і обезголовлені, а святителя Никона залишили в живих, щоб віддати мукам. Його палили вогнем, але він залишався неушкодженим; прив'язували за ноги до диких коней, щоб волочити по землі, але коні не рушали з місця. Святителю відрізали язик, били його камінням і, нарешті, обезголовили. Тіло священномученика Никона було кинуто на поталу звірам і птахам. Один пастух, одержимий злим духом, ходив на тому місці і, знайшовши тіло святого, негайно впав обличчям на землю, бо нечистий дух, вигнаний силою святого, кинув його на землю і вийшов з нього з гучним криком: "Горе мені, горе мені, куди мені бігти від імені Никонового? "
Зцілений пастух розповів про це навколишніх жителям. Єпископ міста Мессіни теж дізнався про це і разом з кліром поховав тіло священномученика Никона і його учнів.
Святі мученики Филит, Лідія, дружина його, Македон, Феопрепій, Кронид і Амфілохій
Святий Филит був знатним сановником при дворі гонителя християн імператора Адріана (117-138). За відкрите сповідання віри в Христа Спасителя святий Филит зі своєю дружиною святий Лідією і синами святими Македоном і Феопрепієм постав перед судом. За велінням Адріана святий Філіт з родиною був відправлений до Іллірії до воєначальника Амфілохія, щоб той піддав їх катуванням. Той наказав підвісити їх на дереві і ножами стругати їх тіла. Після цього мучеників уклали в темницю разом з юдеїв, начальником в'язниць Кронид. Вночі їм постав Ангел і зміцнив на страждання. На наступний день мученики були занурені в казан з киплячим маслом, але масло миттєво охололо, і святі залишилися неушкоджені. Воєначальник Амфілохій був так вражений цим дивом, що увірував у Христа і сам увійшов в кипляче масло з молитвою: "Господи, Ісусе Христе, допоможи мені!" - І залишився живий. Та ж катування повторилася, коли імператор Адріан прибув до Іллірії. Святих мучеників знову і знову кидали в кипляче масло, а вони силою Божою залишалися живі.
Осоромлений імператор повернувся в Рим, а святі мученики стали дякувати і прославляти Бога і в молитві віддали Йому свої святі душі († бл. 117-138).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
