2. Пт. Прпп. Іоанна, Сергія Патрикія. Мц. Світлани.Преподобні Іоанн, Сергій, ПатрикійПреподобні Іоан, Сергій, Патрикій, Косма, Анастасій протодиякон, Феоктист та інші, були в обителі святого Сави вбиті. У VIII столітті околиці Єрусалиму піддавалися частим нападам сарацинів. Був зруйнований і прийшов в запустіння монастир святого Харитона. Двічі сарацини намагалися розграбувати Лавру преподобного Сави Освяченого, але Промисел Божий зберігав обитель. Лаврські ченці могли сховатися від варварських набігів в Єрусалимі, але вони вирішили не залишати того місця, де спасалися багато років.
В кінці Великого посту на тижні перед Вербною неділею, 13 березня, сарацини увірвалися в монастир і зажадали віддати їм всі цінності. Отримавши від ченців відповідь, що в монастирі немає нічого, крім мізерних запасів їжі і старого одягу, сарацини стали стріляти в насельників з луків. Тринадцять осіб було вбито і багато поранено, палали чернечі келії. Сарацини мали намір підпалити і монастирську церкву, але, побачивши вдалині безліч людей, вирішили, що це війська, послані з Єрусалиму. Сарацини поспішили вийти, несучи з собою ту дещицю, що їм вдалося награбувати. Після втечі ворога отець Фома, вправний лікар, став надавати допомогу залишилися в живих.
У Великий четвер 20 березня сарацини в ще більшій кількості знову напали на Лавру і стали винищувати ченців. Що залишилися в живих були зігнані до церкви, щоб під тортурами дізнатися від них, де заховані скарби. Обитель була оточена, щоб ніхто не міг врятуватися втечею. Варвари схопили святого Іоанна, зовсім ще юного ченця, колишнього піклувальником мандрівників. Його жорстоко катували, потім перерізали на ногах і руках сухожилля і стягнули за ноги по каменях з гори, здерши шкіру зі спини мученика.
Зберігач церковних сосудів, преподобний Сергій, приховав священне начиння і намагався втекти, але був схоплений і обезголовлений. Кільком ченцям таки вдалося втекти з обителі, в печеру, але це помітив сторож що знаходився на горі і наказав всім вийти. Всередині печери преподобний Патрикій пошепки сказав браттям, тим хто був із ним в печері: "Не бійтесь, я один за вас вийду і помру, ви ж сидіть і мовчіть". Сарацин запитав, чи є ще хто-небудь в печері, і преподобний відповів, що він був один. Його відвели в Лаврську церкву, де ті що залишилися живими очікували своєї участі. Сарацини зажадали з них викуп в 4000 златниць та священні сосуди. Ченці не могли дати такого викупу. Тоді їх перевели в печеру преподобного Сави, що знаходилася на території монастиря, і перед входом до печери розвели багаття, в який підкидали гній, щоб ув'язнені задихнулися від отруйного диму. У печері загинуло вісімнадцять осіб, в тому числі і преподобні Іоанн і Патрикій. Тих, хто залишився в живих сарацини продовжували катувати, однак, нічого не добившись від них, залишили монастир.
Пізно вночі у Велику п'ятницю, ченці, що ховалися в горах повернулися до Лаври, віднесли тіла вбитих преподобних отців до церкви і зі смутком поховали їх там.
Варвари, які грабували Лавру, були покарані Богом. Вони стали жертвою раптової хвороби, і всі до одного загинули, а тіла їх стали здобиччю диких звірів.
Свята мучениця Фотина (Світлана)Свята мучениця Фотина (Світлана), самарянка, її сини мученики Віктор, наречений Фотином, та Іосія, і сестри мучениці: Анатолія, Фото, Фотида, Параскева, Киріака, Домнина, і мученик Севастіан, постраждали разом за Христа.
Свята мучениця Фотина була тією самою самарянкою, з якою розмовляв Спаситель біля колодязя Якова (Ін. 4, 5-42).
За часів імператора Нерона (54-68), який виявив надзвичайну жорстокість у боротьбі з християнством, свята Фотина жила в Карфагені зі своїм молодшим сином Іосією і там безбоязно проповідувала Євангеліє. Її старший син Віктор хоробро бився в римських військах проти варварів і за свої заслуги був призначений воєначальником в місто Атталію (Мала Азія).
Градоначальник Атталії Севастіян при зустрічі зі святим Віктором сказав йому: "Я знаю достовірно, що ти, твоя мати і твій брат - послідовники вчення Христа. Але я по-дружньому раджу тобі - підкорися волі імператора, за це будеш отримувати майно християн, яких ти доставиш нам. Твоїм ж матері і братові я напишу, щоб вони не проповідували Христа відкрито. Нехай таємно сповідують свою віру ". Святий Віктор відповів: "Я сам хочу бути проповідником християнства, як мої мати і брат". На це Севастіан відповів: "О Віктор, всі ми добре знаємо, які лиха очікують за це тебе, матір і брата твого". Після цих слів Севастіан раптом відчув гостру біль в очах, змінився в обличчі і онімів.
Три дні пролежав він сліпий, не промовляючи ні слова. На четвертий день несподівано він голосно промовив: "Тільки віра християн істинна, немає іншої істинної віри!" Севастіан сказав святому Віктору, що знаходився біля нього: "Мене закликає Христос". Незабаром він хрестився і негайно ж прозрів. Слуги святого Севастіана, свідки чуда, хрестилися за прикладом свого господаря.
Чутки про те, що сталося дійшли до Нерона, і він наказав привести християн до нього на суд в Рим. Тоді Сам Господь з'явився сповідникам і сказав: "Я буду з вами, і Нерон буде переможений, і всі, хто служить йому". Святому Віктору Господь сповістив: "З цього дня ім'я тобі буде Фотин -" світлосяйний ", бо многі освічені тобою звернуться до Мене". Святого Севастіана Господь підбадьорив: "Блажен, хто звершить свій подвиг до кінця". Свята Фотина, повідомлення Спасителем про майбутні страждання, в супроводі кількох християн відправилася з Карфагена в Рим і приєдналася до сповідників.
У Римі імператор наказав привести до себе святих і запитав їх, чи дійсно вони вірують у Христа. Всі сповідники рішуче відмовилися відректися від Спасителя. Тоді імператор наказав роздробити на ковадлі кисті рук святих мучеників. Але під час катування сповідники не відчували болю, а руки мучениці Фотини залишилися неушкоджені. Нерон наказав святих Севастіана, Фотина і Іосію засліпити та вкинути до в'язниці, а святу Фотину з п'ятьма її сестрами - Анатолією, Фото, Фотидою, Параскевою і Киріакією - відправити в імператорський палац під нагляд дочки Нерона Домнини. Але свята Фотина навернула до Христа Домніну і всіх її рабинь, які прийняли святе Хрещення. Навернула вона до Христа і волхва, який приніс отруєне пиття, щоб умертвити сповідниць.
Минуло три роки, і Нерон послав до в'язниці за одним зі своїх слуг, які перебували в ув'язненні. Посланці повідомили йому, що святі Севастіан, Фотина і Іосія, які були засліплені, стали абсолютно здорові, і їх постійно відвідують люди, які слухають їх проповідь; сама темниця перетворилася в світле і запашне місце, де прославляється Бог. Тоді Нерон наказав розіп'яти святих вниз головою і протягом трьох днів бити їх по оголеному тілу ременями. На четвертий день імператор послав слуг подивитися, чи живі мученики. Але, прийшовши на місце тортур, послані тут же осліпли. У цей час Ангел Господній звільнив мучеників і зцілив їх. Святі зглянулися над осліплими слугами і своїми молитвами до Господа повернули їм зір. Прозрілі увірували в Христа і незабаром хрестилися.
У безсилій люті Нерон наказав здерти шкіру зі святої Фотини і кинути мученицю в колодязь. Мученикам Севастіана, Фоміну і Іосії відсікли гомілки, кинули собакам, потім з них здерли шкіру. Страшні муки перетерпіли і сестри святої Фотини. Нерон наказав відрізати їм груди, а потім здерти шкіру. Витончений в жорстокості імператор приготував найжорстокішу кару святій Фотиді: її прив'язали за ноги до вершин двох схилених дерев, які, розпрямившись, розірвали мученицю. Решту імператор наказав обезголовити. Святу Фотина витягли з колодязя і вкинули в темницю на 20 днів.
Після цього Нерон закликав її до себе і запитав, скориться вона тепер і чи принесе жертви ідолам. Свята Фотина плюнула імператору в обличчя і, посміявшись над ним, сказала: "нечестивий сліпець, заблудлий і божевільний чоловіче! Невже ти вважаєш мене настільки нерозумною, щоб я погодилася зректися Владики мого Христа і принесла жертву подібним до тебе сліпих ідолів?!"
Почувши такі слова, Нерон знову велів кинути мученицю в колодязь, де вона віддалаа дух свій Господу († бл. 66).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
2-04-2021, 09:00
0
1 448
