9. Вт. +1-ше і 2-ге знайдення Голови Іоанна Хрестителя.

Розповідь про знайдення глави Хрестителя Господнього Іоанна



Після усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, його тіло було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава була схована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоуправителя Хузи (про неї згадує святий євангеліст Лука – Лк. 8, 3), таємно взяла святу главу, поклала її в посудину і поховала на Єлеонській горі – в одному з маєтків Ірода. Через багато років цей маєток перейшов у володіння благочестивого вельможі Інокентія, який розпочав будувати там церкву.

Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій довідався про велич святині за благодатними знаменнями, що походили від неї. Так відбулося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зневажена невірними, він знову заховав її в тому ж місці, де і знайшов. Після його кончини церква зазнала спустошення і зруйнувалася.
У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого (+ 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, які прийшли в Єрусалим на поклоніння святим місцям, двічі з’явився сам святий Предтеча і виявив місце знайдення своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в торбину з верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що несе, гончар спокійно продовжував свій шлях, але йому з’явився сам святий Предтеча і звелів втікати від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було в нього в руках. Гончар зник від ченців і вдома з почестю зберігав чесну голову.



Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі. З того часу чесна голова послідовно зберігалася побожними християнами, поки її власником не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він спокусив багатьох хворих, котрі зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретичній вірі. Коли його блюзнірство виявилося, він був змушений втікати. Закопавши святиню в печері, біля Емеси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для поширення псевдовчення.

Але Бог не допустив цього. У печері оселилися доброчесні ченці, а потім на цьому місці виник монастир. В 452 р. архімандритові цієї обителі Маркелові святий Іоан Хреститель у видінні вказав місце сховку своєї голови. Це знайдення почали святкувати як друге. Святиня була перенесена в Емесу, а потім до Константинополя.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram