26. Пт. Прп. Мартиніана, Зої, Світлани.

Преподобний Мартиніан Афінський



Преподобний Мартиніан з 18 років поселився в пустелі, поблизу міста Кесарії Палестинської, де пробув у подвигах і безмовності 25 років, удостоївшись благодатного дару зцілення хвороб. Проте ворог не залишав святого, наводячи на нього різні спокуси. Одного разу жінка-блудниця посперечалася з розпусними людьми, що спокусить святого Мартиніана, слава про добродійне життя якого розповсюдилася по місту. Вона прийшла до нього в нічну годину під виглядом мандрівника, просячись заночувати. Святий впустив її, оскільки погода була погана. Але лукава гостя переодягнулася в дорогий одяг і почала спокушати подвижника. Тоді святий вийшов з келії, запалив вогнище і став босими ногами на палаюче вугілля. Він говорив при цьому собі: "Важко тобі, Мартиніане, терпіти цей тимчасовий вогонь, як же ти терпітимеш вічний вогонь, приготований тобі дияволом?" Жінка, вражена цим видовищем, розкаялася і просила святого настановити її на шлях спасіння. За його вказівкою вона відправилася до Вифлеєма, в монастир святої Павли, де в суворих подвигах прожила 12 років до своєї блаженної смерті. Ім'я жінки було Зоя.



Зцілившись від опіків, святий Мартиніан віддалився на безлюдний скелястий острів і прожив під відкритим небом декілька років, харчуючись їжею, яку йому час від часу привозив один корабельник, а преподобний плів для нього кошики.
Одного разу під час сильної бурі розбився корабель і до острова, де спасався святий Мартиніан, хвилі принесли на залишках корабля дівчину на ім'я Фотинія. Святий Мартиніан допоміг їй вибратися на острів. "Залишайся тут, - сказав він їй, - ось хліб і вода, а через два місяці прибуде корабельник", - а сам кинувся в море і поплив. Два дельфіни винесли його на сушу.

З тих пір блаженний Мартиніан почав вести життя мандрівника. Так продовжувалося два роки. Одного разу, прийшовши до Афін, святий захворів і, відчуваючи наближення смерті, увійшов до храму, ліг на підлогу, покликав єпископа і попросив поховати своє тіло. Це відбулося близько 422 року.
Блаженна дівиця Фотинія залишилася жити на острові, де і провела в самоті 6 років, а потім віддала Богові душу. Її мертвою знайшов все той же корабельник, який привозив їй, як і преподобному Мартиніану, їжу. Він перевіз тіло блаженної Фотинії в Кесарію Палестинську, де воно було з честю поховано єпископом і кліром.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram