25. Чт. Свт. Мелетія Антіохійського. Свт. Олексія митр. Київ.
Святителя Мелетій, архієпископ АнтіохійськийСвятитель Мелетій, архієпископ Антіохійський, був спочатку єпископом Севастійським у Вірменії (ок. 357), а згодом був викликаний імператором Констанцієм до Антіохії для захисту від аріанської єресі і отримав Антіохійську кафедру.
Святий Мелетій дуже ревно боровся проти аріанських заблуджень, і через підступи єретиків тричі був вигнаний з кафедри, оскільки аріани були в оточенні Констанція і схиляли його на свою сторону. Антіохійський Святитель відрізнявся незвичайною лагідністю, невпинно прищеплював своїй пастві чесноти і благу вдачу, вважаючи, що на подібній ниві легше зійде насіння дійсного віровчення.
Святий Мелетій висвятив в диякони майбутнього святителя Василія Великого. Тим же святителем Мелетієм був хрещений і зростав при нім і інший найбільший світильник Православ'я - святий Іоанн Золотоустий, який згодом написав своєму архіпастиреві похвальне слово.
Після Констанція престол зайняв Юліан Відступник, і святий був знову вигнаний, йому довелося ховатися в таємних притулках. Повернений імператором Іовіаном в 363 році, святий Мелетій написав Богословський трактат "Виклад віри", який сприяв наверненню до Православ'я багатьох аріан.
У 381 році, за імператора Феодосія Великого (379 - 395), відбувся II Вселенський Собор. У 380 році святитель відправився на II Вселенський Собор до Константинополя і головував на ньому. Перед початком Собору святий Мелетій підняв руку і показав три пальці, потім з'єднав два пальці, а один пригнув і, благословивши народ, проголосив: "Три Іпостасі розуміємо, про Єдину ж Особу розмовляємо", при цьому Святителя осяяв вогонь, немов блискавка. Під час цього Собору святитель Мелетій відійшов до Господа. Святий Григорій Ніський вшанував пам'ять спочилого похвальним словом.
Збереглися бесіда святого Мелетія об єдиносущність Сина Божого з Богом Отцем і його лист до імператора Іовіана про сповідання Святої Тройці. Мощі святого Мелетія були перенесені з Константинополя до Антіохії.
Святитель Олексій, митрополит Київський і всієї РусіСвятитель Олексій, всієї Русі чудотворець — виходець із боярського роду. Батьки його — Федір і Марія — були боярами Чернігівського князівства, потім переїхали до Москви, де в 1300 р. народився Олексій. Його хрестили ім’ям Єлевферій.
Одного разу, коли йому було 12 років, хлопчик розставляв в полі сільця для пташок. Заснувши, він почув голос: "Для чого, Олексію, ти даремно трудишся. Я зроблю тебе ловцем людей". Проснувшись, хлопчик нікого біля себе не побачив і дуже здивувався тому, що чув. Він довго думав, що б мали означати ці слова.
У юному віці Єлеферій залишив своїх батьків і поступив у Богоявленський монастир у Москві. Постригся в ченці під іменем Олексій в 1320 р. Тоді ігуменом монастиря був Стефан — брат великого чудотворця преподобного отця Сергія Родонезького.
З того часу і до сорокарічного віку святитель Олексій безперестанно трудився, молився і виконував різні чернечі подвиги. За богоугодне життя всі любили й поважали його, навіть великий князь московський Симон Іванович Гордий (1340-1353) і митрополит Феогност (1328-1353). Після смерті святителя Феогноста собором єпископів Олексій був обраний на посаду митрополита. У 1354 р. Олексія поставили митрополитом Київським і всієї Русі. Прийнявши управління Церквою, він ще більше служив їй, подавав приклад словом, вірою і чистотою, духом і любов’ю. Слава про нього поширювалася не тільки серед християн, а й серед магометан.
Він зцілив сліпу дружину хана Джанібека Тайдулу. Після молитви в Орді Олексій окропив святою водою царицю і та прозріла. В подяку за прозріння ханша подарувала святителю коштовне облачення. Хан подарував митрополиту перстень, який і нині знаходиться в патріаршій ризниці. Святителю Олексію прийшлося їхати в Орду ще раз до хана Бердибека, який хотів йти на Руську землю війною. Він його переконав не робити цього. Коли помер князь Іван, то на плечі митрополита лягла опіка над малолітнім князем московським Димитрієм. Тоді вже кафедра Київського митрополита була в Москві.
Тимчасово Московським князівством управляв суздальський князь Димитрій Константинович (1359-1363). В 1362 р., коли підріс князь Дмитрій Іванович, святитель Олексій поблагословив його на престол чудотворною іконою Володимирської ( Вишгородської) Божої Матері. При митрополиті було побудовано нові храми й монастирі: на річці Руза храм на честь Нерукотворного образу Ісуса Христа, у Москві церкву Св. Архістратига Михаїла, відкрив монастир, названий Чудовим (на честь чудесного зцілення татарської цариці Тайдули). У цьому монастирі він заповідав себе поховати. Багато інших добрих справ зробив святитель. Відчувши свою смерть, святитель відслужив літургію, прийняв святі Христові тайни і віддав Богу душу в 1378 р. У Чудному монастирі зберігається Євангеліє, перекладене митрополитом із грецької мови і власноручно ним написане.
Чесні мощі святителя Олексія зберігаються в Москві у Богоявленському патріаршому соборі і як колись в давнину, так і тепер залишаються невичерпним джерелом зцілень.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
25-02-2021, 09:00
0
844
