Святі мученики 14 000 немовлят
14000 немовлят було вбито царем Іродом у Вифлеємі. Коли прийшов час здійснення найбільшої події – Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка вказувала на народження Царя Юдейського. Вони відразу відправилися до Єрусалиму для поклоніння новому Царю, а зірка вказувала їм шлях. Поклонившись Богомладенцю, вони не повернулися до Ірода в Єрусалим, як він їм наказував, а навпаки, отримавши одкровення від Бога, пішли в свою країну іншим шляхом. Тоді Ірод наказав убити у Вифлеємі і околицях всіх дітей чоловічої статі у віці до двох років. Він розраховував, що серед убитих дітей буде і Богомладенець, в Якому він бачив суперника. Вбиті немовлята стали першими мучениками за Христа. Гнів Ірода спіткав і Симеона Богоприємця, який свідчив у храмі про те, що народився Месія. Коли святий старець помер, Ірод не дозволив, щоб його достойно поховали. За повелінням царя був убитий святий пророк священик Захарій: його вбили в Єрусалимському храмі між жертовником і вівтарем за те, що він не вказав, де його син, Іоанн, майбутній Хреститель Господа Ісуса Христа.
Гнів Божий в скорому часі покарав самого Ірода: його спіткала жорстока хвороба, і він помер, живцем з'їдений черв'яками. Перед смертю нечестивий цар довершив міру своїх лиходійств: убив первосвящеників і книжників юдейських, рідного брата, сестру і її чоловіка, свою дружину Маріамну і трьох синів, а також 70-ох членів Синедріону.
Преподобний Іов Манявський
Схимонах Іов (Іоанн Княгиницький) народився в побожній православній родині в м. Тисмениці. Він вивчав Божий закон і світські "науки в Унівському монастирі, а згодом — у заснованій благочестивим князем Костянтином Острозькій академії, де швидко став учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина він із княжою милостинею прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши все своє майно убогим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.
Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником з України Іоанном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православно? віри багатьма єпископами на чолі з митрополитом Київським, преподобний запалився ревністю в утвердженні православ“я на рідних землях і за благословенням афонських старців, по дібно до преподобного Антонія Печерського, повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, в Угорниках, а потім оселився в пустинному місці біля Бетерсового потоку, де пізніше заклав Манявський Скит.
Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника. У благочесті й подвигах преподобний отець Іов разом із братією твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв правовірних у християнській вірі.
Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесні оселі. Був похований у притворі соборного храму.
Митрополит Київський, святитель Петро Могила писав про обитель Манявську так: "Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів у людській плоті присвятили життя Богу".
Українська Православна Церква приєднала преподобних Іова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і занесла їхні імена в Православний церковний календар. їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві Манявської обителі під спудом.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
