Родина збирається на Святу вечерю. На столі, покритому сіном та білою скатертиною, калачі, кутя, вареники, голубці, гриби, узвар… Діти колядують про радісну новину: "Христос народився! Славімо Його!"
Як буковинці колись святкували, розповів етнограф Микола Шкрібляк, йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".
– Давні народні традиції та обряди збереглися до наших днів тому, що вони пов’язані з родиною, – говорить пан Микола.
Випікали три види хліба
– На Буковині до різдвяних свят починали готуватися ще від Введення або Миколая, – каже етнограф. – Довгими зимовими вечорами старші розучували з молодими та дітьми колядки. В одному селі могло бути до 30 кутів, і одна колядка могла звучати у декількох варіантах. Колядники збиралися в гурти, обговорювали, як вони одягатимуться, чи робитимуть вертеп. До Різдва завжди намагалися зробити щось нове до господи, придбати обновки для себе та дітей. У приготуваннях до свята брала участь уся сім’я – від найстаршого до найменшого. Кожен мав гідно виконувати родинні традиції, щоб по селу не пішла погана слава про цей рід.
До Різдва готували все господарство. Хата мала бути побіленою і прибраною, стайні та стодоли почищені. Господиня заносила з комори велику дерев’яну миску з мукою і просівала через сито. Перед тим, як місити тісто, одягалася у чистий одяг, молилася. До хати в цей час не пускали нікого чужого. Колись на Буковині випікали три види хліба: чорний, білий і жовтий. Ця традиція збереглася ще з язичницьких часів. Чорний хліб символізував землю-годувальницю, жовтий – сонце, а білий пекли на догоду богам.
На покуті ставили дідух
Головною стравою на Святій вечері завжди була кутя. "Вона складалася з облущеної у ступі пшениці, маку та меду. Це вже потім жінки почали фантазувати і додавати, хто що хоче, – розповів пан Микола. – На столі мало бути 12 пісних страв. Це дуже символічна цифра. Вона символізувала і12 апостолів, і 12 місяців року. Якщо подивитися на набір продуктів, які входили до страв, то це все те, що росло на городі, в полі, саду, лісі".
На Святий вечір за столом збиралася вся родина. Виблискував вогонь у печі, по хаті розносилися неймовірні запахи страв, тато заносив до хати сіно… Старші доньки допомагали матері готувати їсти, а сини обходили худобу. "Вважалося, що на Святий вечір худобина розмовляє і може навіть поскаржитися Богові на погане ставлення до неї. У деяких гірських селах із трисвічником обходили все обійстя і розсівали освячений мак, закликаючи на вечерю злих духів. При цьому примовляли: "Тоді доступишся до нашого столу і Святої вечері, коли повизбируєш цей мак", – продовжує розповідь етнограф. – На покуті ставили дідух, сплетений із колосків пшениці або різних зернових. Ця традиція збереглася ще з дохристиянських часів і символізувала зв’язок із предками. Його робили на трьох ніжках, що означало світ померлих, світ нинішній і рай. У деяких селах була традиція підвішувати до стелі солом’яних павучків, що символізували будову світу".
Традиції Святої вечері
*Як пройде Святий вечір, таким буде для родини весь рік.
*Цього вечора не можна було сваритися, щось позичати.
*Усі одягали святковий одяг.
*Господар заносив до хати сіно і клав його на стіл, зверху стелили білу скатертину. По кутках ставили чотири зубки часнику, який символізував здоров’я і захист від нечистої сили. Клали монети, щоб водилися гроші.
*Першими на стіл ставили кутю, хліб, калачі, сіль, свічку-трійцю. Потім розкладали інші страви.
* Ложок клали на одну більше, ніж членів родини, щоб стало більше ще однією душею. Подекуди ця ложка призначалася для померлих духів, які могли завітати на вечерю. Для ангелів-охоронців на вікно ставили маленьку мисочку з кутею.
*Під стіл складали сільськогосподарський реманент. Діти квокали, мекали, іржали, бекали, рохкали, щоб водилася всяка худобина. За це батьки давали їм гроші та цукерки.
*Вечерю починали з молитви навколішки, запрошуючи всіх родичів до 12 коліна.
*Усі їли з однієї посудини, що символізувало єдність родини.
*Поки не закінчувалася вечеря, ніхто не вставав із-за столу, бо буде блудником увесь рік.
*Після вечері страви не забирали зі столу, а ложки не мили.
*Усю ніч в хаті мало горіти світло, бо син Божий народився.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
