У Чернівцях музей Володимира Івасюка відзначив 25-річчя та презентував книгу спогадів про "Червону руту" – славетну пісню, якій виповнилося 50.
З цієї нагоди тут зібралися ті, хто знав відомого композитора, його родину, цінують і люблять його творчість.
- Кожен, хто приходить у це приміщення й бачить представлені експонати, ніколи не забуде про це, бо тут все намолене, вистраждане, тут дух родини Івасюків, - сказав у своєму виступі Мирослав Лазарук, письменник і директор музею.
– "Червона рута" – це, передусім, Володимир Івасюк, - мовив Павло Дворський, народний артист України. – З ним ми познайомилися в 1968 році на конкурсі музичних шкіл області. Я представляв Кельменецький район, а Володя – Кіцманський. Я грав на баяні, а він на скрипці. Вже тоді говорили, що Володимир дуже талановитий хлопець, пише свої пісні, тому його зірка неодмінно засяє на пісенному олімпі. Так і сталося. Невдовзі я мав за честь виконувати його пісню "Я піду в далекі гори". Коли служив в армії – в Угорщині, то грав в духовому оркестрі й у вокально-інструментальному ансамблі. Будучи вдома у відпустці, почув по радіо "Червону руту". Занотував слова і ноти. Повернувшись на службу, подав її на вивчення ансамблю, в якому співали солдати різних національностей. З тих пір популяризую цю пісню всюди, де буваю. І "Червона рута", і Володя Івасюк – з нами, і в наших серцях.
- Мої спогади про Михайла та Володимира Івасюків оприлюднені у кількох публікаціях, - ділився Володимир Вознюк, співавтор пісень Володимира Івасюка. – мої вірші присвячені Михайлові та Володимиру Івасюкам. Нині, коли уболівальники української збірної з футболу співом "Червоної рути" спонукають співвітчизників до перемог, можемо стверджувати, що пісня залунала всесвітньо. Хай лунає завше!
З нагоди ювілею начальниця обласного управління культури Оксана Филипчук нагородила почесними грамотами членів колективу музею. Також присутні отримали в подарунок книгу "Червона рута": від земного – до небесного".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
