27 листопада минає 157 років із дня народження Ольги Кобилянської. Ми підібрали найцікавіші факти із життя відомої письменниці.

* Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Ґумора (нині Румунія). У 1889 році родина переїхала у село Димку в будинок бабусі Кобилянської, оскільки батька звільнили зі служби. Згодом – до Чернівців, де письменниця прожила майже 50 років.



* У родині Кобилянських було семеро дітей – п’ятеро синів і дві доньки. Гарну освіту дали тільки синам. Доньки Ольга та Євгенія отримали початкову освіту: чотири класи німецької школи у Кимполунзі. Українську мову письменниця вивчала вдома із вчителькою-українкою.

* Окрім літератури Кобилянська цікавилася музикою – грала на фортепіано, цитрі та дримбі, непогано малювала, грала в театрі, навіть мріяла стати професійною актрисою. Любила верхову їзду. Висока тонка дівчина в зеленій амазонці. Якось Ольга писала, що їй в літературі хочеться зробити щось, подібне до скаженого польоту на дикому коні.

* Перші твори Кобилянська написала у 14 років. Це були вірші німецькою мовою. У 17 пише перше оповідання "Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини" – теж німецькою. Навіть свою "Царівну" письменниця почала писати німецькою під назвою "Лореляй".

* Кобилянська була справжньою жінкою: цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. До глибокої старості зберегла струнку постать. 14 років дружила з Лесею Українкою, проте бачилися вони лише тричі за життя.

* У Чернівцях відкрито єдиний в Україні літературно-меморіальний музей письменниці у будинку, де вона проживала із 1925-го до самої смерті. До того всі 12 попередніх будинків у місті вона винаймала.

* У музеї є засушена гілочка едельвейсу. Цю квітку письменниця знайшла в юності на горі Рарив і зберігала все життя. За легендою, дівчина, яка знайде едельвейс, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті. Найбільшим її коханням був молодший на кілька років Осип Маковей, редактор газети "Буковина".

* Ольга Кобилянська мала прийомну доньку Олену Панчук, яка насправді була їй племінницею, позашлюбною донькою брата Олександра. Мати покинула дівчинку у ранньому віці та поїхала до Відня. Все життя Олена прожила разом з Ольгою, саме її дівчинка називала матусею. Прийомна донька вийшла заміж за Ельпідефора Панчука, і в подружжя було двоє синів – Ігор та Олег.

* Ольга Кобилянська померла 21 березня 1942 року. Маршрут похоронної процесії довелось узгоджувати із румунською владою. Вона не дозволила катафалку проїхати центральною вулицею, а лише коротким шляхом до цвинтаря. Родичів попередили, щоб не було жодних промов українською мовою, але учителька Равелюк усе ж порушила заборону. Письменниця похована, як і хотіла, у родинному склепі на Руському цвинтарі.

* Ольга Кобилянська залишила великий літературний спадок. Її твори "У неділю рано зілля копала", "Земля", "Царівна", "Ніоба", "Юда" вважаються класикою української літератури.

* До 100-річчя від дня народження Ольги Кобилянської перед Чернівецьким драмтеатром встановили півфігурну скульптуру письменниці. У серпні 1983 року її замінили на бронзовий пам’ятник, виконаний скульпторами Анатолієм Скибою, Миколою Мірошниченком та архітектором Олександром Таратутою. Пам’ятник ліпили з чернівчанки Тамари Шатілової – режисерки обласного державного телебачення.

* Неподалік Нью-Йорка, біля підніжжя гір Кетскілз, які нагадують Карпати, є літературно-мистецький притулок, який назвали іменем буковинської письменниці. Це кілька дерев’яних будиночків, де можна жити і творити самотнім людям. Його створила американка Кора Шварц, яка народилася того дня і року, коли померла буковинська письменниця Ольга Кобилянська – 21 березня 1942 року. Жінка дізналась про письменницю під час одного зі своїх приїздів до Чернівців, звідки був родом її покійний чоловік.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram