Святий апостол з 70-ти Кодрат
Святий апостол з 70-ти Кодрат проповідував Слово Боже в Афінах і в Магнезії ( східному півострові Фесалії) і був єпископом Афіінським. Багатьох язичників він навернув до істинної віри в Христа Спасителя. Бережений Богом, апостол Кодрат залишився живим, його кинули в темницю, де він помер від голоду. Святе тіло його було поховане в Магнезії.
Апостол Кодрат написав у 126 році апологію на захист християнства. Запропонована ним імператору Адріану( 117 – 138 рр.) апологія так подіяла на гонителя християн, що він видав указ, у якому повелівадлось не засуджувати ніког без доказів. Ця апологія була відома в IV ст. історику Євсевію. До нас дійшла з апології лише частина, процитована Євсевієм: " Справи Спасителя нашого завжди були очевидні, тому що були істинні. Зцілені Ним і воскрешені з мертвих були видимі не тільки тоді коли зцілились і воскресли, але й завжди. Вони жили не тільки під час перебування Спасителя на землі, але досить довгий час залишались живими і після Його вшестя; деякі ж дожили до нашого часу".
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський. Відомості про знайдення його чесних мощей.
4 жовтня за новим стилем Свята Православна Церква вшановує пам’ять великого світильника землі Української – святителя Димитрія ( Туптала) митрополита Ростовського, згадуючи про дивне знайдення його чесних і многоцілющих мощей.
Святитель Димитрій прибув у 1702 році на Ростовську кафедру, перш за все відвідав монастир святителя Якова, єпископа Ростовського. У соборній церкві на честь Зачаття Пресвятої Богородиці він звершив літургію, після якої при всіх присутніх у храмі визначив на правій стороні храму місце свого майбутнього поховання зі словами: " Ось спокій мій, тут оселюся на віки віків".Преставився святитель Димитрій 28 жовтня (10 листопада) 1709 р. Не зважаючи на бажання Святителя, виражене у заповіті, духовенство і жителі Ростова просили місцеблюстителя патріаршого престолу Рязанського митрополита Стефана Яворського, що прибув для поховання святителя Димитрія, поховати його у соборному храмі міста поряд з попередником святого Димитрія, свтителем Іоасафом. Митрополит Стефан дотримуючись заповіту свого спочилого друга настояв щоб поховання відбулося у вказаному місці. Однак до прибуття митрополита Стефана місце поховання приготовлене не було, хоча після дня упокоєння минуло майже місяць. У звязку з невідкладним від’їздом митрополита Стефана з Ростова у викопаній могилі був зроблений нашвидкоруч приготовлений дерев’я ний зруб, у якому 25 листопада було поховане тіло святителя. Ця обставина передбачена Промислом Божим призвела до скорого знайдення мощей. В 1752 році виконувався ремонт у соборній церкві монастиря, і 21 вересня під підлогою було знайдене тіло святителя, а також омофор, сакос, митра та шовкові чотки збереглись нетлінними. Після знайдення біля святих мощей звершилось багато зціленнь, про що було донесено Синоду, за дорученням якого в Ростов прибули Суздальський митрополит Сільвестр та Симоновський архимандрит Гавриїл для засвідчення мощей святителя Димитрія та чудес і зціленнь, які вдбулися. Був виданий указ Синоду від 29 квітня 1757 року про причислення до лику святих сятителя Димитрія, та було встановлене святкування.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна My Webpage переглянути тут[/url]
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
