Невідома Буковина: як козаки ледь не перемогли армію турецького султана під Хотином

Ми знаємо Хотинську війну як одне з найпотужніших військових протистоянь XVII століття, адже вона тривала більше місяця і забрала десятки тисяч життів. Та все могло бути по-іншому.

Як відомо, Хотинська війна почалася 2 вересня 1621 року. У перший день союзна армія Речі Посполитої та козаків дала гідну відсіч ворогу.



Однак війна тільки-но розпочалась. Султан нарешті зібрав на полі бою всю свою армію і 3 вересня відновив атаки на об’єднане військо. Основною ударною силою мала стати артилерія.

Османські гармати дві години обстрілювали козацький табір, а потім пішли в наступ яничари і сипаги. Козаки, які перечекали обстріл у шанцях (окопах), вискочили їм назустріч і відбили цю, а потім іще три атаки супротивника прицільним рушничним вогнем. Їх підтримували польські гармати.

У ніч з 3 на 4 вересня турки підготували нове місце для розташування своєї артилерії неподалік козацького табору. Основний удар мав бути здійснений саме на їх позиції.

Схід сонця 4 вересня супроводжувала потужна канонада. Кілька десятків турецьких гармат відкрили вогонь по укріпленому табору козаків. (Цього дня ворог зробить 1100 пострілів). Інтенсивний обстріл тривав декілька годин, після чого, на штурм кинулися османські підрозділи намагаючись відділити запорожців від литовських гарнізонів неподалік. За наказом П. Сагайдачного козаки відкинули атакуючих від своїх позицій. І хоча перша атака була відбита, ворожі лави знову і знову накочувалися на козацькі позиції. При підтримці литовської кінноти, угорської і німецької піхоти вдалося відбили три атаки ворога.

Після обіду турки знову відкрили гарматний вогонь. Він тривав понад годину, після чого військо султана вкотре намагалося прорвати запорозьку оборону. Отримавши підкріплення від Яна Кароля Ходкевича, козаки змусили ворога відступити.

Проте, ворог не здався, і розпочався третій потужний штурм козацьких позицій. Цього разу гарматний обстріл тривав декілька годин. Козацький табір закидали ядрами до 50 кг, їдкий дим застеляв сонце, навкруги панував страшенний гул. Обстріл був настільки сильним, що багато хто у польсько-литовському таборі вирішив, що козакам настав кінець: "було сумнівно, щоби залишилися живі бідолахи запорожці".

Проте, ядра не могли завдати критичних руйнувань оборонним укріпленням козаків. Вони просто залишали глибокі борозни у земляних валах не зашкоджуючи воякам. Постраждали насамперед коні. Було вбито козацького полковника Василя Зорю.

Війна Польщі проти Туреччини 1621 року. Автор Джакомо Лауро. Зеленим кольором позначено козацький укріплений табір. Блакитним - укріплення польсько-литовського війська. Червоним - лінію укріплень турецько-татарського табору. Жовтим - Хотинську фортецю.

Сонце вже почало сідати за обрій, коли запорожці Сагайдачного пішли в контратаку. Добре вишколеним та озброєним козакам вдалося переслідували яничарів і турецьку кінноту аж до їхнього табору. Вишикувавшись в декілька шеренг і повільно просуваючись вперед, козацька піхота безперервно стріляла по ворогу. Деякі очевидці писали, що одягнуті в чорні короткі свитки, козаки справляли враження важкої чорної хмари, що разячи вогнем, впевнено насувалася на позиції супротивника.

Козакам навіть вдалося увірватися до табору Османа ІІ та захопити кілька важких гармат, але через надто велику вагу (більше 3 тон) їх не змогли забрати з собою і тому порубали гарматні лафети (підставки з колесами на які кріпиться гармата для пересування) щоб ворог, бодай деякий час не зміг ними скористатися. Перемога над військом Османа ІІ була близькою. Однак Сагайдачний не отримав підкріплення від Яна Кароля Ходкевича. Той був надто обережний, вибрав оборонну тактику і взагалі розраховував затягти війну до осінніх холодів і дощів. Тож козацькому гетьману не залишилося нічого іншого, як віддати наказ до відступу. Повернулися до свого табору козаки близько другої ночі.

Якуб Собеський, шляхтич і учасник війни, писав у своїх мемуарах: "коли б поляки тоді зуміли скористатися нею (перевагою), то одна година принесла б їм більше здобичі, ніж усі ті 40 днів".

Якщо втрати запорожців цього дня становили приблизно декілька десятків осіб, то, за підрахунками дослідників, протилежна сторона не дорахувалася 3 тисяч вояків.

5 вересня за домовленістю між воюючими сторонами, відбулося поховання вбитих. Водночас турки, під покровом ночі, ще більше наблизили свої позиції до козацько-польських оборонних рубежів.


Наступні частини історії Хотинської війни читайте згодом у рубриці "Невідома Буковина" на сайті molbuk.ua.

Джерело - сторінка Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" у фейсбуці

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram