Село Біла Криниця розташоване на самому кордоні України та Румунії. Свою назву село отримало завдяки вапняковим породам, які забарвлювали воду в колодязях у білий колір.
Із кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця залишається центром руської старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів.
Серед скромних дерев’яних та глиняних старих хат виринають здалеку дивовижні бані Успенського собору, який вражає своєю красою. Він схожий на храм Василія Блаженного у Москві. Стіни викладено із бірюзової глазурованої цегли, дзвіниця покрита кольоровою черепицею. Кам’яна огорожа з бійницями нагадує фортечні стіни. Собор був збудований у 1901-1908 роках за кошти подружжя московських купців Овсянникових на честь їхнього рано померлого сина Олександра. Витратили фантастичну на той час суму – 500 тисяч карбованців золотом. Матеріали привозили з Москви, зокрема гранітні деталі, литво, поливну цеглу, мозаїку. Із Росії також привезли різьблений позолочений іконостас, дерев’яні ікони роботи володимирських і новгородських майстрів.
Перед аркою висять вицвілі від часу правила поведінки для відвідувачів собору. Жінкам забороняється заходити сюди без хустки на голові, у міні-спідницях, штанах і шортах, у критичні дні, прикладатися до ікон з косметикою на обличчі. Чоловікам не можна заходити у сорочках з короткими рукавами, у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння.
На дверях прибита металева табличка, що собор старообрядців охороняється державою …УРСР. Тобто державою, якої не існує вже 24 роки.
Неподалік собору стоїть ще одна унікальна споруда – муровано-дерев’яна церква Козьми та Дем’яна. Вона також охороняється "державою УРСР", про що свідчить табличка на дверях. Усе тут дихає старовиною: образи, підсвічники, лампадки, лампи. Зберігся великий – аж до стелі іконостас з дев’ятьома рядами старообрядницьких ікон.
З історії Білої Криниці
Поселення було засноване 22 родинами російських старообрядників-липованів. Називали їх так тому, що вони носили лапті, сплетені з липової кори. Липовани зберегли вірність старій православній церкві після розколу в XVII столітті, спровокованого патріархом Никоном. У 1783 році австрійський цісар Йосип ІІ дозволив біженцям-липованам заселитися у спустошених селах Тернавка і Варниця, на місці яких і виникла Біла Криниця. Австро-угорська влада ставилася до старовірів досить толерантно, бо вони були гарними господарями, не вживали горілки. Їх звільнили від податків на 20 років, на 50 років – від військової служби. За невелику плату переселенці одержали землю і були звільнені від панщини.
У приміщенні Успенського храму відбувалося два всесвітні собори руської православної старообрядницької церкви: у 1996 та 2006 роках.
У 1988 році в Білій Криниці був створений музей старообрядництва, але в 1996-му його закрили у зв’язку зі скороченням витрат бюджету.
Старообрядцями були співак Шаляпін, театральний режисер Станіславський, меценати Морозови, Третьякови, Мамонтови, Строганови, Рябушинські. Про життя старообрядців у Білій Криниці писали Л. Толстой, В. Короленко, А. Герцен.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
