15 серпня виповнюється 80 років від дня, коли Президія Верховної Ради СРСР видала укази про націоналізацію земель і майна на території Північної Буковини, яка увійшла до складу Союзу.
На момент їхнього прийняття у 1940 році тут вже встигли націоналізувати банки, промислові підприємства, залізницю, водний транспорт і зв'язок. У власників почали відбирати аптеки, винні підвали, великі домоволодіння, а також будинки, господарі яких втекли з Північної Буковини з приходом радянської влади, йдеться в публікації газети "Молодий буковинець".
"Прийшли і відібрали усе, що в нас було"
Батьки 67-річного чернівчанина Василя Воєвідка у буремні 40-ві роки стали жертвами такої націоналізації. Чоловік розповів, що його рідня була небідною на той час. Тому через це вони одними з перших постраждали тоді від репресій влади.
"Батько з мамою проживали у Ленківцях на околиці Чернівців. Це була досить багата сім’я. Тримали коней, худобу. Прийшли і відібрали усе, що вони мали. Землі було багато – десь біля 40 соток. Батьків відправили до Сибіру, їм взагалі нічого не дали – "голий" мішок..." – розповів "МБ" пан Василь.
"Батькові спочатку вдалося втекти, але його знайшли у сховку під жолобом. Енкаведисти забрали його і посадили в ешелон. Мати вже була там, у вагоні", – розповів чернівчанин.
Сім’ю відправили до Архангельська – там вже і народився Василь.
"Повернулися додому у 1961 році, бо тут вся наша родина залишилася. Приїхали на свою землю, а тут вже були поселені інші люди. Нашу хату теж "оприходували". Ми писали, що повернулися – хай дають нам якесь житло, бо в сім’ї четверо дітей... Спочатку цю хату, яку в нас відібрали, не хотіли повертати. Пропонували у різних інших місцях. Але тато хотів тільки тієї хати, де він народився. Згодом таки віддали", – розповів В. Воєвідко.
"Дитину вбили через корову"
Репресії радянської влади торкнулися і жителів села Ленківці на Кельменеччині. Директор музею історії села Ігор ДЄДОВ пригадує розповіді своєї матері про жахливі 40-ві роки:
"У 1946 році моїй мамі було 12 років, – розповідає історик. – Вона весь час згадувала ті часи, і не могла, щоб не заплакати. Каже, прийшла якось до своєї бабусі з дідусем. Вони щось варили у горнятку в печі. Запитує: "Що варите?". "Кота зарізали, і варимо", – відповіла бабуся".
За словами пана Дєдова, у Ленківцях проживало чимало заможних людей, яких спіткала жорстока доля.
"У когось був трактор – із тих ще, допотопних... Воли були, коні... Коли побачили, що їм натякають, якщо не віддасте, то буде погано – вони мусили самі все віддати. Так залишилися ні з чим", – розповів історик.
"Моїм родичам трохи легше було, бо в нас була корова, – каже пан Ігор. – Але її потрібно було переховувати, прикривати кукурудзинням. Бо могли вкрасти! У нас в селі колись 12-річного хлопчика вбили під час крадіжки корови. Через корову дитину вбили!"...
Микола Кобилюк
Детальніше історію про те, як встановлювалася радянська влада на Буковині, читайте в останньому номері "МБ".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
