Коли Буковина увійшла до складу Австро-Угорської монархії, в Чернівцях не було пожежної служби. У цей період гасінням пожеж займалися добровільні команди.
Вони були оснащені ручними пожежними насосами і возами з кіньми. На возі розміщувалися бочка з водою, дзвін і ліхтар. Такий візок можна побачити у дворі пожежно-рятувальної служби, що на вулиці Лесі Українки.
Перший указ про протипожежну безпеку в Чернівцях вийшов 16 червня 1782 року. У ньому вказувалося: "Кожен повинен постійно тримати у своєму будинку восьмивідерну або десятивідерну бочку з водою. В зимовий час бочку тримати у будинку або в іншому теплому місці біля будинку, щоби вода не замерзала. Казани для зберігання води в адміністративних будинках, корчмах, трактирах і в єврейських товариствах ремісників повинні завжди бути заповнені водою".
Окружне управління виділило чотирьох поштових коней, яких можна було використовувати під час гасіння пожежі.
1866 року в Чернівцях створили міську пожежну охорону. Пожежники повинні були проходити підготовку й мати неабияку фізичну витривалість. Перша пожежна команда знаходилася у приміщенні ратуші. З високої вежі черговий оглядав місто й стежив, чи не видно вогню. Якщо ставалася пожежа (таке бувало нерідко), він виставляв червоний прапорець у напрямку, де був помічений вогонь, – аби містяни знали, куди поспішати для надання допомоги. Якщо пожежа виникала вночі, на ратуші запалювали ліхтар.
1870 року в місті було створене добровільне пожежне товариство, яке розміщувалося в будинку №23 на вулиці Панській (нині Кобилянської). Тоді пожежники не мали засобів захисту, але в них був надійний покровитель, у захист якого вони вірили, – Святий Флоріан. Його зображення у вигляді римського воїна, який заливає водою пожежу, досі прикрашає фасад цієї будівлі.
Територія, де облаштувалися пожежники, утримувалася в ідеальному порядку. У глибині двору завжди стояла напоготові підвода, запряжена кіньми. Там поміщалися дев’ятеро пожежників та велика бочка з водою. Керував кіньми фірман, біля нього сидів бригадир команди. Щойно надходило повідомлення про пожежу, одразу ж вони виїжджали. Попереду підводи біг чоловік із дзвіночком, сповіщаючи перехожим, щоби розступалися. Обабіч бігли по три пожежники у спецодязі, тримаючись за шкіряні петлі.
Суворо контролювали час їхнього прибуття на пожежу. У випадку запізнення пожежники сплачували штраф.
У 1888 році для міста придбали два парові насоси – так звані "пожежні сикавки". Насос був вмонтований у бочку з водою і працював на паровій тязі. Чим більше дров у нього закидали, тим далі він міг подавати воду.
У румунський період у Чернівцях налічувалося 62 пожежники. Згодом створили три відділення по 33 людини. Пожежна служба мала один автонасос, дві автоцистерни і механічну драбину, яка висувалася на 20 метрів. Пожежні команди брали участь у міських парадах: у святковій формі та касках, тримаючи прапори, вони марширували біля ратуші. Духовий оркестр команди брав участь в усіх святкових заходах.
Фото з архіву Едварда Туркевича
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
