Святителя і сповідника Луки
Архієпископ Лука (в миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився 27 квітня 1877 року в Керчі, у сім'ї Фелікса Станіславовича Войно, ревного католика, який походив з польського дворянського роду.
В юності молодий чоловік захоплювався живописом, але прагнення стати лікарем пересилило, і в 1898 році він був зарахований на медичний факультет Київського університету. Перебуваючи під впливом православної матері, майбутній святитель стає усвідомлено православним, розірвавши зв’язки з коротким захопленням ідеями Л. М. Толстого. У роки Русько-японської війни працював хірургом у Читі, де одружився на Ганні Василівні Ланській.
Однак шлюб виявився недовгим – у жовтні 1919 року вона померла, залишивши вдівця з чотирма дітьми на руках. В умовах браку духовенства він приймає 15 лютого 1921 року дияконську хіротонію, а через тиждень стає священиком. При цьому він продовжує лікарську та викладацьку практику. У травні 1923 року отець Валентин прийняв таємний постриг на честь апостола і євангеліста Луки, а також був висвячений на єпископа.
Через тиждень новопоставленого архієрея заарештовують. Перше заслання закінчилося в 1926 році, друге тривало з 1930 по 1933 рік. Наступного року він видає "Нариси гнійної хірургії", що принесли йому світову популярність як хірургу. З 1934 по 1937 рік святитель Лука поєднує богослужіння з роботою в Інституті невідкладної допомоги міста Ташкента. Третій арешт відбувся 24 липня 1937 року, але навіть у засланні єпископ надає всім нужденним лікарську допомогу.
Восени 1942 року владика Лука стає архієпископом Красноярським. Крім робіт з хірургії він пише апологетичну книгу "Дух, душа і тіло". З травня 1946 року святитель очолює Кримську єпархію.
До останніх днів життя архієпископ Лука продовжував служіння, незважаючи на серйозне захворювання очей. Помер святитель 11 червня 1961 року. Українська православна церква зарахувала архієпископа Луку до лику святих 22 листопада 1995 року. У серпні 2000 року канонізований РПЦ для загальноцерковного шанування.
Мучениця Феодосія Тірська
Мученицька смерть або відмова від Христа. Свята Феодосія Тірська без вагань обрала шлях страждань і відмовилась принести жертву язичницьким ідолам. В самому початку 4-го століття, під час жорстоких гонінь на християн, вона не побоялася в день святої Пасхи вклонитися ув'язненим мученикам, попросивши їх молитов перед престолом Господнім. Цей вчинок сімнадцятилітньої діви не лишився непоміченим. Мужньо витерпівши всі катування, свята Феодосія була усічена мечем. Після мученицької кончини вона явилась батькам, з вінцем на голові і сяючим золотим хрестом у руці.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
